|
|
.gif)
|
|
|
2018-12-17 17:14 | Василь Карленко: Якими б не були поточні результати, команда у нас є
|
|
|
|
 Василь Павлович Карленко - метр вітчизняного тренерського цеху. Навіть вболівальники з відносно невеликим стажем пам'ятають його "щасливу" шапку, що стала символом нашої команди в олімпійському чотириріччі перед Сочі-2014. Цей олімпійський цикл став вершиною тренерської кар'єри Василя Павловича.
Зараз Василь Карленко - провідний тренер штатної збірної команди України, що забезпечує науково-методичну підтримку підготовки збірних команд. За розробленими нашим наставником методиками працюють не лише вітчизняні, а й зарубіжні фахівці.
Саме "науковий" фактор зумовив деяку академічність цього інтерв'ю для нашого сайту. Тут не буде феєрверку помітних фраз. Зате - величезна їжа для роздумів для тих уболівальників, яким цікаво зрозуміти суть процесів, а не тільки побачити верхівку айсберга, відображену в результатах фінішних протоколів.
- Василь Павлович, два етапу Кубку світу залишили дуже складні враження у вболівальників. Особливо посилилося негативне сприйняття на тлі двох недільних естафет. У чому причина такого старту? Це - наш сьогоднішній рівень?
- Як часто буває в таких складних ситуаціях, однозначну відповідь дати неможливо. Сьогоднішні результати необхідно оцінювати, перш за все, з позиції таких складових системи підготовки, як методичної (правильність обраного напряму підготовки), медичної (наші можливості доступу до сучасних технологій збереження здоров'я та відновлення спортсменів), технічної (забезпеченість спортсменів високоякісними спортивною формою, інвентарем, зброєю, боєприпасами, мастильними матеріалами) і, звичайно ж, кадрової. Можу з упевненістю сказати, що ні в одній з цих складових ми ніколи не мали стовідсоткового рівня. Нам доводилося лавірувати між ними, створюючи оптимально необхідний рівень, який і визначав поточні і стратегічні результати. Дуже важливим, при цьому є виключення негативного впливу організаційної та фінансової складових, які завдяки міністерству, федерації та її президенту Володимиру Михайловичу Бринзаку, а також спонсорам, знаходяться протягом останніх восьми років на належному рівні.
Якщо говорити про рівень, то конкуренція в сучасному біатлоні дуже підвищилася. І коло претендентів на нагороди, як ми бачимо, значно розширилося. І це стосується і появи нових імен, і досвідчених спортсменів, як, наприклад, та ж Анастасія Кузьміна, яка нещадно експлуатувала себе протягом трьох олімпійських циклів, і зараз видно, що її резерви теж обмежені. Втім, вона - сильна спортсменка, і на чемпіонаті світу ще себе покаже.
Ми теж демонстрували поступове зростання, і до Сочі була готова команда, яку створювали багато років. І на той момент вона була готова створити конкуренцію будь-яким суперникам. Але потім цією же, по суті, командою ми пішли на наступну Олімпіаду. Минуло чотири роки, результат Олімпійських Ігор ми бачимо. На жаль, гідної молоді на зміну тому складу так і не з'явилося.
Якими б не були поточні результати, команда у нас є. Але існує ряд причин, за якими реалізувати її можливості в даний момент не виходить. У наявності хвильова реалізація потенціалу спортсменів. Взяти тих же сестер Семеренко. Валя яскраво виступила після попередньої Олімпіади, і потім настав закономірний спад. Підготовку Віти трохи форсували в минулому сезоні, щоб після народження дитини встигнути підвести до Пхенчхану, і після такого форсажу зниження результатів неминуче. Але це не означає, що Віта і Валя не можуть змагатися на такому рівні. Вони все ще здатні створювати конкуренцію. Так само при вдалій стрільбі можуть претендувати на високі місця і Підгрушна, і Меркушина. Ну і, звичайно, лідер сьогоднішньої команди Юлія Джима.
Але я хочу сказати, що післяолімпійський рік завжди виходить експериментальним. Найчастіше він супроводжується зміною поколінь. Ті ж, хто пережив цей процес раніше, зараз на виду, як, наприклад, жіноча команда Італії. Зрозуміло, стан нашої команди на другому етапі Кубку світу - не такий, як хотілося б всім. Але була прийнята стратегія підготовки до чемпіонату світу. Такі стратегії розробляються щороку. І, на мій погляд, зараз вона виконується, враховуючи пізній чемпіонат світу в цьому році.
- Ви сказали про зміну поколінь в інших командах. Чи бачите серед нашого найближчого резерву тих, хто може замінити спортсменів основи вже в цьому сезоні? І у чоловіків, і у жінок.
- За великим рахунком, якщо говорити про таку спортсменку, як Джима, яка в своєму оптимальному стані може виграти будь-яку гонку, то, в нинішньому складі вона для нас унікальна, і замінити її неможливо... В той же час, в резервному складі команд вже знайдені генотипічні прототипи, для яких потрібен час, як потрібен був час для виходу Юлі на перемогу в складі команди естафетної гонки в Сочі і сьогоднішню перемогу в індивідуальній гонці.
 - Василь Павлович, ну мова не про це. Чи є ті, хто здатний хоча б підстрахувати в особистих гонках або в естафеті, в разі спаду форми у когось із лідерів, як зараз це відбувається з Вітою і Валею Семеренко.
- Якщо говорити про підстрахування в естафеті, то нічого особливо нового я не скажу. Підстрахувати можуть, за великим рахунком, Юлія Журавок (1, 2), Надія Бєлкіна (1, 3), Ольга Абрамова (1, 2, 3) і Анна Кривонос (2, 3) етапи. У будь-якому випадку, для таких цілей потрібні стабільні стрілки. Тому що зараз в естафетах рахують не штрафні кола, а кількість запасних патронів. І тенденція така, що з кожним роком точність команд зростає. Але я вважаю, що таких молодих спортсменок, як Меркушина та Журавок на даному етапі підготовки доцільно спеціально підводити до естафетних гонок. Це не означає - відмовлятися від індивідуальних стартів, але використовувати їх потенціал таким чином, щоб саме до естафет вони підходили оптимально і приносили максимальну користь команді. Якщо вже ми саме до естафети, як найважливішої гонці в командному заліку, ставимося по особливому, то і повинні робити на ній акцент.
- А якщо зараз піти на кардинальне омолодження складу? Скільки років може знадобитися для створення боєздатної команди?
- Якщо виходити з того кадрового резерву, який є, потрібно близько шести років. Тому тих перспективних спортсменок, які зараз знаходяться в юніорському віці, зокрема, Христина Дмитренко, Любов Кіп’яченкова, Оксана Сігеті, Анна Коваленко та інших - ми не витягнемо за три роки на рівень Кубку світу. На них можна буде розраховувати вже на наступній Олімпіаді. А з нинішнього складу - повторюся, Журавок, Бєлкіна, Абрамова, Кривонос та Яна Бондар, за умови стабілізації стрільби. Ну і, звичайно, подивитися, як проявить себе в офіційних стартах Дар’я Блашко. Якщо говорити про чоловіків, то, вважаю, реально встигнути підготувати Богдана Цимбала, Антона Дудченко, Тараса Лесюка. І їх в наступні роки треба підключати до основного складу.
- Віталій Труш?..
- Якщо в програму Олімпіади буде включена одиночна змішана естафета, то за рахунок швидкої стрільби Труш там може допомогти. У нього хороша реактивність на короткі дистанції, впевнена стрілецька робота. Якщо його спеціально готувати, то може бути варіантом для першого етапу естафети. Але в особистих гонках він поки не тягне - навіть зі швидкою і чистою стрільбою в спринті фінішує дуже далеко.
Але при підготовці до наступного сезону команда вже не повинна складатися з 11-12 чоловік. Я не заздрю старшому тренеру, якому доводиться розосереджувати увагу на таку кількість спортсменів. Зараз ми виходили з того, що треба підтягнути молодь. Але це відбувається на шкоду іншим спортсменам. Думаю, треба виділяти 7-8 чоловік, і з ними цілеспрямовано працювати три роки, що залишилися. Якщо будуть проявляти себе інші - їх буде видно, і двері національної команди для сильних спортсменів закриті не будуть.
- До речі, про скорострільність. Зараз у всій жіночої команді, крім Анастасії Меркушіної, дуже погані показники в даному компоненті. З чим це може бути пов'язано?
- Можливо, використовувався новий методичний підхід в стрільбі. Хоча, працюючи з Григорієм Івановичем Шамраєм, я б не сказав, що він зважиться на такий крок: Віта і Валя завжди мали відносно невисоку скорострільність. Олена поки втягується, трохи перестраховується. Але і вона, і Джима вибирають для себе оптимальний ритм, і він відрізняється від ритму Меркушіної. Сьогодні показники скорострільності у переможців етапів Кубку світу знаходяться в зоні 30-го і далі місць, але всі вони підтягнули до максимуму якість стрільби, а також мають значну перевагу в швидкості на лижні. Саме швидкість на дистанції в сучасному біатлоні вирішує долю перемоги. У зв'язку з цим дозволю висловити припущення, що через 2 - 3 олімпійських цикли біатлон "піде під дах" із застосуванням для стрільби пневматичної або лазерної зброї і з жорстким цифровим диференціюванням якості стрільби.
- На фоні грудневих результатів велика хвиля критики на адресу сестер Семеренко. Валя і Віта ще здатні дати що-небудь цій команді?
- Звичайно, здатні. Це два близнюки, які одночасно підтримують і стимулюють один одного за рахунок внутрішньої конкуренції. Думаю, обидві вони ще не сказали останнього слова. І скидати їх з рахунків не можна, тому що для того, щоб підготувати таких спортсменок, потрібно мінімум вісім-десять років. Вони ще можуть себе реалізувати. Але треба дивитися на результати цього сезону, і, можливо, десь переглядати саму систему їх підготовки.
- Часто спортсменів відправляють на Кубок IBU, щоб заспокоїтися і набратися впевненості для подальших виступів. Чи не буде такий варіант корисний для Віти і Валі, або вони сприймуть його, як заслання?
- Кидатися в крайнощі не треба - цей рік треба витримати таким, яким він є. Відправити їх на Кубок IBU, а в Кубку світу використовувати молодь? Так ми втратимо і ті квоти, які є. Але, в принципі, як жорсткий засіб для того, щоб дати спортсмену новий імпульс, це має право на життя. Як це зараз відбувається з Кільчицьким. Віталік пропустив два роки, йому дали шанс на початку сезону, але стало очевидно, що зараз до Кубку світу він не готовий. Морально - так, але фізично, технічно і координаційно поки не може змагатися на такому рівні. Тому йому краще зараз поїхати на Кубок IBU, там позмагатися, і потім повернутися в основу вже з більшою впевненістю в собі. У випадку з Семеренко, думаю, користі це не принесе - треба розбиратися в причинах, чому зараз відбувається така динаміка в їх виступах.
 - Чи можна за двома етапами робити висновки про роботу Андрія Прокуніна?
- Думаю, що ні. По-перше, він прийшов на матеріал, який, по суті, бачив тільки по протоколам. По-друге, потрапив в ситуацію, коли фактично отримав три команди: перша частина - три лідери під його керівництвом, дві спортсменки на самопідготовки і інші - молодь.
Але молодим спортсменам, на мою думку, якраз більш корисно працювати зі своїми тренерами. Тому що зараз ми бачимо, що ті ж Дмитренко та Кіп’яченкова, провівши передсезонну роботу з основою, програють на юніорському рівні іншим нашим дівчаткам. А це - наслідок того, що влітку вони виконували більший обсяг, ніж це зараз необхідно. Навіть при тому, що їм пропонували менше навантаження, ніж старшим дівчатам, вони намагалися тягнутися за ними, що призвело до такого поточного результату. Це - та ж помилка, яку зробили в свій час, віддавши в команду до Уроша Велепеця Юлію Журавок і Анну Кривонос - негативні наслідки в результатах Юлі та Ані відчуваються досі. Ні, ця робота нікуди не пропаде, і в кінцевому підсумку обов'язково піде на користь. Зараз ми скорегували програму для Люби і Христини, вони попрацюють в групі Олександра Кравченко і з особистими тренерами, і до юніорського чемпіонату світу повинні підійти в хорошому стані. Але в наступному році від таких експериментів краще відмовитися.
Нарешті, говорити, про те, що результати цих грудневих етапів - підсумок роботи Прокуніна, теж неправильно. Багато в чому це - підсумок попереднього чотирирічного циклу. А новому тренеру необхідно дати карт-бланш - мінімум рік. Пройти чемпіонат світу, оцінити виконання завдань, і на підставі цього давати оцінку роботі тренера. Тому що рік - це вже достатній період, щоб зрозуміти спортсменів, знайти до них підхід. Наприклад, зараз вже видно, що з Підгрушною у Прокуніна є взаєморозуміння, за підсумками річної роботи з ним істотно поліпшила результати Бєлкіна... Але таке ж має бути і з іншими дівчатами в команді.
- Як пояснити дисонанс між словами представників чоловічої збірної про те, що їм з кожним стартом «біжиться» краще - і результатами, які не ростуть?
-Це, в першу чергу, наслідок нефорсованої підготовки в літній період. Вони виконують роботу певної інтенсивності, і зараз підійшли до такого моменту, що стан поліпшується, а м'язова система поки не готова, щоб працювати за межею. Такі проблеми долаються через кількість стартів. І зараз таку значну різницю в швидкості я пояснюю тим, що Юрай Санітра, по всій видимості, застосував саме таку систему плавної підготовки до чемпіонату світу. Ось якщо і на німецьких етапах Кубку світу збережеться така ж ситуація, це буде серйозним сигналом про те, що до чемпіонату світу подолати таку дистанцію буде непросто.
- Традиційно наша команда готувалася до двох зимовим піків. Зараз - за твердженням президента федерації - до одного. Які принципові відмінності в тренерській роботі, орієнтованій на один або на два піки в сезоні?
- Це дві абсолютно різні стратегії підготовки. Для того, щоб домогтися першого піку в листопаді-грудні, треба своєчасно скинути обсяги, почати працювати інтенсивно, добре розігнатися. А потім, після Нового року, ще перейти на базову підготовку, і за місяць до чемпіонату світу повторити безпосередній підготовчий цикл до другого піку.
- Така зміна ритму впливає на організм спортсмена, або він здатний легко адаптуватися до різної роботи, в залежності від планування сезону - один або два піки?
- Звичайно, організму необхідно перебудовуватися, бути готовим до цього. А оскільки зараз в команді ті ж спортсмени, які протягом багатьох років працювали з двома піками, то, не виключено, що в грудні ми спостерігаємо якраз хворобливий процес перестроювання. І спортсмен повинен розуміти, що він йде на один пік: десь себе стримувати, не перебирати навантаження. Але система Кубку світу така, що вона вимагає протягом усього сезону підтримувати хоча б свій середній рівень. Щоб можна було набирати очки, підтримувати рейтинг. Можна ж так захопитися одним піком, що на наступний рік стартувати в команді отримають право всього три людини... Потрібен оптимальний баланс.
- У нашому випадку передбачуваний один пік - просто експеримент, або наші спортсмени не готові - в силу віку або потенціалу - двічі за сезон виходити на рівень боротьби за високі місця?
-Після важкого олімпійського сезону виходити на два піки не було сенсу. Спортсмени виклалися при підготовці до Олімпійських Ігор, необхідно скинути це навантаження. У нинішньому сезоні ми дійсно вирішили спробувати однопікову підготовку. І зараз треба побачити, наскільки правильною була обрана стратегія. Я думаю, перші плоди ми повинні побачити в січні, але, може бути, позитивна динаміка проявиться вже в Нове-Мєсто.
- Маючи таке відставання по швидкості, як зараз, реально взагалі зробити диво до чемпіонату світу?
- Я б не став говорити про диво. Я вважаю, що кожен з наших лідерів - і Джима, і Підгрушна, і Семеренко - можуть увійти в той стандарт, який необхідний для завоювання медалі. Ті спортсмени, які зараз видають максимум, теж не можуть протягом усього сезону утримати свою форму, і кондиції спортсменів будуть вирівнюватися. Або, при спробі підтримки максимальної форми в тривалому періоді, почнуть хворіти і провалюватися. Прикладів серед іменитих спортсменів в біатлоні досить, і причина - їх спроби вичавити з себе максимум в одному сезоні і підтримувати високий рівень готовності протягом тривалого періоду. Деякі з них навіть робили поспішні рішення про завершення спортивної кар'єри.
- Василь Павлович, ну, і наостанок - як Ви вважаєте, до чого вболівальникам готуватися в Нове-Мєсто?
- Я б не хотів зараз займатися безвідповідальними прогнозами. Просто хочу побажати вболівальникам - набратися терпіння. Якщо видужає Юлія Джима, то в контактній гонці вона може показати хороший результат, Олена Підгрушна теж поступово "оживає". Будемо сподіватися і на позитивну динаміку у наших чоловіків. Давайте думати про позитив - тоді вийде позитив і в команді.
Я бажаю команді і всім любителям біатлону напередодні Нового року і Різдва Христового здоров'я, терпіння, віри в перемогу і дотримуватися наших девізів:
"Якщо не один, то інший, а якщо ніхто - то команда" і "Разом до перемоги".
Бесіду вів Євген Тарасенко
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 61)
|
[ 1, 2, 3 ]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
348
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
119
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
