|
|
.gif)
|
|
|
2021-01-26 08:43 | Олена Підгрушна: Потрібно повернути погляди керівництва держави обличчям до спорту
|
|
|
|
Ґрунтовна розмова про біатлон із діючим спортсменом, членом національної збірної – це новий досвід для нашого сайту. Та й, напевно, такого змістовного, глибокого інтерв’ю щодо спортивного життя в цілому і загального комплексу проблем в українському біатлоні до сьогодні ще не було. До вашої уваги – такий матеріал, як результат двогодинної розмови-сповіді капітана жіночої збірної України Олени Підгрушної, спеціально для читачів biathlon.com.ua.
Першу та другу частини інтерв’ю читайте тут:
 Олена Підгрушна: Зараз вішати всіх собак за результати на Юрая – як мінімум, не справедливо
- Ще одна велика, але не надто популярна в інтерв’ю тема – гроші. Вболівальники люблять позаглядати в гаманці спортсменів, тим більше, суми призових IBU не важко порахувати, виходячи з результатів. Яка частка з призових, що виплачується IBU, лишається у спортсмена?
- Відсотків 60. Решта – податки в тій країні, в якій змагаємось, сплата за трансфер банків, видачу готівки… Зазвичай нам дуже смішно навесні читати, коли журналісти «підраховують», хто скільки заробив за сезон. І з року в рік всі рахують лише гроші. Навіть коли я в Хохфільцені сказала: «Шкода, що не вдалось поборотись з Хаузер на фініші за шосте місце», перший коментар був – «Звичайно, це ж ти втратила шість тисяч євро». (Сума призових на команду за шосте місце в естафеті на етапі Кубка світу – прим.Є.Т.) Та невже ж лише гроші в очах? А ви порахуйте, скільки здоров’я я втратила на тій естафеті? Якщо співставити ці суми, виявиться, що втратила я набагато більше, ніж могла б заробити. І потім витрачу на реабілітацію. Тому що, повертаючись додому, я витрачаю кошти на те, щоб відновитись після сезону.
- На що ще витрачаються кошти - чим ви забезпечуєтесь централізовано, а що спортсмен може купувати самостійно, задля покращення результату?
- В першу чергу, це – додаткове харчування. Те саме стосується якихось вітамінів, мікроелементів, спортивного харчування. Так, це в нас є централізоване – лікар видає, але якщо мені не підходять якісь напої, на які в мене алергія, щось інше я купую сама. Або – пройшовши повну діагностику організму, я чітко знаю, які вітаміни та мікроелементи потрібні моєму організму, і теж купую самостійно. Одяг - його теж багато йде. (Сміється) Літо-зима-осінь. Так, щось ми отримуємо, але цього року, можливо, пов’язано з карантином, зі спонсорами в плані одягу теж є проблеми - багато чого доводиться купувати самостійно.
Якщо спортсмен лише починає, то одразу купуються лижі, а це тисячі євро. Ті ж самі приклади – не дешеве задоволення. І не одразу знайдеш той, що тобі підходить. Наприклад, я, перш ніж знайшла «свій» приклад, змінила, напевне, шість. А кожен з них, залежно від якості, 600-1000-2000 євро. Ну і в моєму випадку, повторюсь, найбільша стаття витрат – це реабілітація між зборами або після сезону, коли ти просто йдеш і відновлюєш своє здоров’я. Травми, зв’язки, суглоби, масажі... Тому що під час сезону організм дійсно працює на виснаження. Хороші спеціалісти – також не двісті гривень. І коли нам закидають якісь величезні зарплати, ми просто посміхаємось. Тому що зараз просто нічого не заощаджується, а все знов вкладається в спорт.
- Повертаючись до призових IBU, чи є практика "ділитись" з сервісом, тренерами, федерацією?
- Ця практика була – спортсмен з тих коштів, що лишались після сплати податків, віддавав 15 відсотків «обслуговуючому персоналу». В моїй практиці був сезон, коли я усьому обслуговуючому персоналу роздала по тисячі євро – це було 11 чи 12 людей. Останнім часом, враховуючи що в нас ніхто серйозно не заробляє, особливо і віддавати немає чого.
- На які кошти можуть розраховувати ті спортсмени нашої команди, які не заробляють призових від IBU?
- Звичайна зарплатня в міністерстві. Або якщо хтось на службі в органах – зарплата там. Або там, або там.
- «Або-або», чи «і-і»?
- Одна зарплата основна, інша може бути по сумісництву. І фактично разом виходить одна нормальна зарплата. А далі – в залежності від того, в якому місті ти живеш. Для райцентру це нормальна зарплатня, для Києва – мало… Чому спортсмени завжди хочуть виступити на чемпіонаті Європи? Тому що за медалі можна заробити додаткову президентську стипендію. Тим більше, зараз підняли суми, за що ми дуже вдячні нашому керівництву міністерства. І це дуже вагомий внесок в наше фінансове забезпечення.
Спортивне життя дуже коротке. Лічені люди, як я або Валя з Вітою, затримуються на 20 років. В решти спортсменів активна кар’єра – це вісім-десять років. І, завершуючи виступи, біатлоніст має йти в «цивільне» життя. Це найбільш складний етап кар’єри професійного спортсмена. Якщо я йду зі спорту, то починаю з нуля. Для цього потрібно мати якусь «подушку» - хоча б на той час, коли людина навчається, отримує кваліфікацію і починає працювати. І тому точно не варто заздрити біатлоністам: ми не футболісти і не тенісисти, де рівень доходів значно більший.
- Напевне, це усвідомлення є й проблемою при переході з юніорського до дорослого біатлону, коли втрачається чимало спортсменів, які не розуміють, чому вони мають займатись саме цим?
- Звісно. Людина дорослішає і робить вибір: або йду в професійний спорт, або починаю жити.
- І оскільки ти підняла тему майбутнього завершення кар’єри… Зараз лунає дуже багато думок вболівальників з приводу необхідності омолодження жіночої збірної. Власне, це неминуче, тому що навряд команда зможе зберегти такий вигляд ще на один олімпійський цикл. Ти відносно рано розпочала активно виступати на Кубку світу. На твою думку, ранній вихід на виступи на такому рівні – це плюс для спортсмена чи мінус?
- Я б сказала, що це плюс. Але спортсмен має бути до цього готовий. Якщо взяти світовий біатлон, то основні результати спортсменів припадають на вік 25-28 років, інколи до 30-ти. Після – вже складніше. А якщо спортсмен в 24-25 лише починає думати, що йому потрібно виходити на рівень Кубка світу… Суперники в такому віці випускають вже повноцінних, сформованих спортсменів. І мені зараз абсолютно не зрозуміло, чому наші «молоді» дівчата, кому вже далеко за двадцять, не готові бігти на змаганнях, не готові до Кубка світу. І це не просто слова – вони дійсно не готові.
Ми ж бачимо різницю між Кубком світу і Кубком IBU. Я бігала зараз не в найкращій формі, але навіть такій мені вони будуть програвати. На сьогоднішній день Аня, Катя, Даша повинні мене перегравати в кожній гонці, особливо по швидкості на лижах. Дівчата знають мою думку, так як ми це обговорювали. І з тими даними, що є в Ані Кривонос, вона може вигравати Кубки світу. Чому вона цього не робить, чому не біжить – я не знаю. Питання в першу чергу до неї.
- До неї чи до тренерів?
- В першу чергу до неї.
- Красномовно…
- Коли я хотіла, незалежно від того, як змінювались тренери, я працювала і досягала результату. І кожна з нас, якщо взяти наше «досвідчене» покоління і порівняти з молоддю… Якось мій тато приїхав на Новий рік, щоб відсвяткувати його разом з нами. Він сидить, дивиться і каже: «Знаєш, Лєн, я вас бачив вісім років тому і зараз. Ні в кого так очі не горять, як горіли у вас». Минулий і позаминулий рік я працювала під час підготовки разом із молодими дівчатами. І, відверто кажучи, можу підтвердити татові слова. Якби вони хотіли – все могло б бути по-іншому.
А коли зараз говорять: Підгрушна, йди на пенсію, дай дорогу молодим… Та не питання! Обіграйте – я піду! Даша Блашко почала стабільно виступати – в неї є проблеми з потраплянням в команду? Ні. Настя виступала стабільно – також була в команді, ніхто її не обмежував. Катя Бех проявила себе – вона також в команді. В нас немає якоїсь «дідівщини», коли потрапляють у склад команди за прізвище.
- Як гадаєш, чому протягом кількох років в Україні не з’явились спортсменки, здатні витіснити з основи або принаймні пристойно замінити досвідчених дівчат – тебе, сестер Семеренко, згодом Юлію Джиму… І в післяолімпійській перспективі кістяком команди, скоріш за все, стануть дівчата, що доволі нещодавно прийняли українське громадянство. Чому, на твій погляд, так сталось? Де резерв, талановита молодь?
- Резерву немає. Тому що не працюють, як слід, дитячо-юнацькі спортивні школи, немає фінансування ДЮСШ. З тих пір, коли вони потрапили на фінансування місцевих бюджетів, багато де про них просто забули. Інвентар, гвинтівки, бази, траси – нічого цього немає, то ж звідки взятись молоді? Немає можливості для тренувань – немає конкуренції, не те що на чемпіонаті України, навіть на юнацькому рівні. Навіть ті, хто потрапляють в призери національної першості, виїжджаючи на Кубок IBU, виглядають там слабенько. Тому потрібно підживлювати біатлон молоддю. А зараз в тій системі, яка існує в нашій країні, підлітковий спорт – це ДЮСШ. Тому в першу чергу потрібно починати з цього і з фінансування масового дитячого спорту.
- Але ж загальновідомо, що останніми роками біатлон фінансується на доволі пристойному рівні…
- Основна збірна команда України, яка фінансується за державний кошт – так. Завдання Міністерства молоді та спорту України – готувати еліту до міжнародних змагань. З цим вони справляються. Все, що нижче, згідно існуючого зараз законодавства, лягає на плечі місцевого самоврядування.
- Зважаючи на твій досвід функціонера, на твою річну роботу в якості заступника міністра, який би вихід в цій ситуації ти бачила?
- Я бачу одне: потрібно повернути погляди керівництва держави – Президента, Уряду, Верховної Ради – обличчям до спорту. Тому що спорт зменшує витрати на медицину – адже діти будуть здорові. Він зменшує витрати на освіту, тому що спорт сильно виховує дітей. Відповідно, сильнішими будуть збройні сили, тому що це – здорове покоління, здорова нація. В спорті дуже багато плюсів, але про нього згадують лише тоді, коли спортсмен їде на міжнародні змагання. А як ти дійшов до такого рівня – нікого це не цікавить. Потрібно до цього повернутись: або нормально відродити ДЮСШ, давши їм нормальне фінансування і забезпечивши інвентарем, або повністю зламати поточний порядок на користь, наприклад, клубної системи. Але в такому випадку у дорослої людини повинні бути достатні доходи, аби платити за цей клуб для своєї дитини. А нація загалом в нас дуже сильна – я обожнюю українців, це неймовірні люди! Але, на жаль, погляди наразі відвернуті від спорту. Тому наше покоління й досі виступає. (Сміється)
- Слухай, ну якщо в нас вже відбулась така відверта розмова, то на завершення таке питання: якою може бути роль Олени Підгрушної в українському біатлоні після Пекіна?
- В такому контексті я точно не замислювалась. Але нещодавно на вкатці ми говорили з моїм тренером, і я йому озвучила таку фразу: «Уявляєте, який в мене досвід і гонок, і фінішних кіл – напевне на сьогодні я – найдосвідченіший фінішер в світі в жіночому біатлоні. Але мені дуже цікаво, чому ніхто з нашої молоді не питає, не цікавиться…» Я просто пам’ятаю, коли завершувала Оксана Хвостенко, бігала останні роки, ми молилися на неї, запитували все, що тільки можна запитати. Як відчуваєш, як бігаєш, як, як, як… Мені було цікаво все! Тому що я розуміла, що тут і зараз можу дізнатись те, що більше не прочитаю ніде. І можу сказати так: якщо я буду потрібна, образно кажучи, «дітям» - маю на увазі молодих спортсменів, юнаків, юніорів, та навіть дорослих, які ще не такі досвідчені в спорті, - я можу дати дуже багато. Але якщо їм це буде потрібно. Якщо запитають – я можу і розказати, і показати, і в технічному плані, і в психологічному, і в будь-якому іншому. Але знову ж-таки, якщо людина сама цього не захоче, нав’язуватись я не можу. Не маю права.
Спілкувався Євген Тарасенко
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 68)
|
[ 1, 2, 3 ]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
348
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
119
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
