|
|
.gif)
|
|
|
2020-08-26 09:54 | НМНМ-20: як довго ми його чекали, а він… Дивовижна подорож і здійснені мрії
|
|
|
|
Як ми чекали березня... У листопаді обговорювали погоду й одяг для поїздки. У грудні сміялися, що будемо у футболках, бо відчувалось глобальне «потепління» зими. У січні не на жарт переживали за кількість снігу, особливо після етапу в Ансі з дощами… А в лютому… тривожні дзвіночки з Італії. Ковід. Два дні до виїзду й інформація про проведення етапу без глядачів.
 Деякі хвилюються, організовуючи поїздку для себе самого, бо завжди є моменти, які треба врахувати. То уявіть собі моє хвилювання, коли ти відповідаєш за поїздку багатьох! Цього року в нашої команди була б рекордна підтримка… Була б. Та все ж, Нове-Мєсто-на-Мораві ми здивували.
Не зважаючи на очевидну реальність і те, що ми, скоріш за все, не попадемо на стадіон, наші два автобуси у кількості 65-х осіб вирушили в Чехію. А що ж – квитки на поїзди до Львова куплені, готелі заброньовані, відпустки підписані.
Програму туру ми запланували екскурсійну зі спільними переглядами гонок, розмовами у колі однодумців. Уже саме знайомство у Вайбер-групі було захоплююче й заряджало позитивом. Усі, хто так палко люблять біатлон, з різних куточків України вирушали до Львова, розуміли ситуацію, і все ж тихенько вірили: щось вдасться.
Зустрілися на вокзалі, без зайвих запитань переглянули програму і розуміли, що вона буде змінюватись у залежності від ситуації. Перший раз програма в нас була складена у вигляді «Якщо… то…». Якщо ми не під’їдемо близько до стадіону, то нас прийме Томаш в «Зеленій Ружі» і ми побачимо індивідуальну чоловічу гонку на великому екрані пабу. Якщо не встигнемо повернутися зі стадіону – організуємо перегляд в автобусі. Якщо нас таки пропустять, то залишаємось. І так кожного дня. )) Інтрига!
Шансів було мало. Наші друзі, які приїхали раніше, розказали про суворі правила, які були прийняті у відповідність до загрози ковід. Ми це розуміли, але не могли не пересвідчитись. Чому? – Ось лиш один приклад:
- Олю, я хотів би замовити тур для батька, у нього ювілей – 70 років. Він дуже любить біатлон!
- Чудовий подарунок, - відповіла я, згадуючи, як на попередній етап в Нове-Мєсто їздила зі своїм татом, це незабутні емоції! У мене мурашки бігають по шкірі, коли я бачу, як людина, яка десятки років любить біатлон, знає біографію кожного спортсмена, вперше потрапляє на трибуну.
Тур було замовлено, 70-річний ювіляр їде у складі нашої групи й на прохання прикордонної поліції показати паспорт каже: «Так, ось паспорт. У мене, до речі, день народження сьогодні. 70. Я мав цей день провести на біатлонній трибуні. Мріяв…» Прикордонник не дуже вникав, а в мене – сльози в очах. Ну чому так? Це мав бути такий класний подарунок!
Під’їжджаємо. Перший патруль поліції… Думаємо: «Ну, все, ближче не можна». Але ні, нас пропускають далі. Потім ще один патруль – історія повторюється. Ми підходимо до огорожі, вибираємо зручне місце і бачимо … Все бачимо! Біатлоністи на розминці перед стартом. Не можу передати наше щастя, бо не знайду всіх слів. Мрія нашого ювіляра і ще 64-х осіб здійснилась! Зірки світового біатлону були тут поруч, хоч і не в 2 метрах, бо нас розділяла огорожа, але яка різниця! Ось воно – справжнє свято!
Ми не відчували болота під ногами, холоду, відсутності інфраструктури, бо емоції переповнювали. «Без надії сподіваєшся»… і вдається! Порадились і твердо вирішили, що приїдемо в суботу на дві естафети. Без різниці, що нам буде видно, найважливіше – нас буде чути! А естафети – це ж наше! Особливо після тріумфу жіночої збірної в Антерсельві на Чемпіонаті світу наші шанси на медаль були великі. Це була дуже красива гонка, ми були горді за наших дівчат, бо протягом всієї гонки наша збірна була в лідерах. Все Нове-Мєсто чуло нашу підтримку, яку ми щедро роздавали! Валентина Семеренко, Юля Джима, Олена Підгрушна, Віта Семеренко – дівчата, ви такі молодці, ми пишаємось вами! Хоч і без бажаної медалі, але з квітами. Квіти то квіти: наші чоловіки подарували нам троянди в перерві між гонками й настрій усіх значно покращився. А ще, я загадала бажання між двома Ігорями, і, забігаючи наперед, скажу – воно здійснилось!
Чоловічу естафету НМНМ20 можна переглядати безкінечну кількість разів. Артем Прима, Сергій Семенов, Руслан Ткаленко, Дмитро Підручний - Ви подарували нам таке свято! Друге місце, срібна медаль і повторення успіху 20-річної давнини. Що ви знаєте про радість, якщо не бачили того дня Юрая Санітру?! Гордість, «нарешті», вдячність – все це читалося в його очах! Ми не могли просто так поїхати, ми вітали збірну під трибуною, де відбувалося нагородження, а потім ще й під готелем. «Артем, Діма, Руслан, Супер-Сем» –ще довго нас було чути під готелем збірної…
З почуттям виконаного обов’язку, переповнені задоволенням від здійснених мрій, щасливі ми поверталися додому. Це була дивовижна подорож! Правда, якраз слово «диво» її найкраще характеризує. Коли 65 сердець так палко б'ються в унісон – все просто не могло бути інакше, диво зобов'язане було статися. І ми йому вдячні!
Дякуємо усім, хто словом, ділом, думкою допомагали нам у проведенні туру! Дякуємо нашим спортсменам, які знайшли час і кожен (!!!) підписали по 65 прапорів! Ми раділи подарунку, як діти! Дякуємо усім туристам за довіру нам, бо завдяки цьому ми могли робити все від нас залежне, щоб диво відбулося!
Наша поїздка хоч і була вдалою, та все ж – хотілося б бути на трибунах. Я щиро вірю, що на наступних етапах так і буде, що світ одужає і запросить нас до себе знову!
З любов’ю до біатлону і своєї професії,
Ольга Загвойська
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 16)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
348
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
119
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
