Кубок світу
# Ім'я Очки
1 Йоханнес-Тінґнес Бьо 871
2 Стурла Легрейд 839
3 Йоханнес Дале 720
4 Кантен Фійон-Майє 678
5 Тар'єй Бьо 663
6 Себастьян Самуельссон 617
7 Емільєн Жаклен 617
8 Мартін Понсілуома 580
9 Лукас Хофер 540
10 Арнд Пайффер 521
Весь рейтинг
останнє фото
Всі фотогалереї
Головна
Обговорення   21:30
Турнір
Усе про біатлон
Чат
Блоги
Інтерв'ю
Преса
Голосування
Трансляції на ТБ
Сайти про біатлон
Контакти
Календар
Кубок світу
Кубок IBU
Юніорський кубок IBU
Результати
Кубок націй
Кубок націй IBU
Статистика стрільби
Швидкість спортсменів
Біатлонна статистика
Наша збірна
Автографкарти
Біатлонна атрибутика
Фотогалереї збірної
Особисті фотографії
Чемпіонати України
Спорт-школи України
Профайли
Шпалери
Фотогалереї
Відео
registration
Реєстрація
Вхід
Мій профайл
next race

Юніорський чемпіонат світу, Обертілліах
2021-03-02 11:00 (CET)
Юніорки, Спринт, 7.5 км

Наступна трансляція

Кубок світу, Нове-Мєсто
2021-03-04 16:05 (CET)
Естафета 4х6 км, Жінки

2021-03-04
16:45 - 18:25
2021-03-04
16:55 - 18:25
2021-03-04
17:00 - 18:35
2021-03-04
17:00 - 18:20
2021-03-04
22:00 - 23:20
2021-03-05
06:45 - 07:30
2021-03-05
07:40 - 09:00
Час київський

Всі трансляції



2021-01-24 08:37 |

Олена Підгрушна: Зараз вішати всіх собак за результати на Юрая – як мінімум, не справедливо


Ґрунтовна розмова про біатлон із діючим спортсменом, членом національної збірної – це новий досвід для нашого сайту. Та й, напевно, такого змістовного, глибокого інтерв’ю щодо спортивного життя в цілому і загального комплексу проблем в українському біатлоні до сьогодні ще не було. До вашої уваги – такий матеріал, як результат двогодинної розмови-сповіді капітана жіночої збірної України Олени Підгрушної, спеціально для читачів biathlon.com.ua.

- Лєна, цього сезону дуже багато говориться про недоліки в підготовці влітку. Ти – дуже досвідчена спортсменка. Готувалась за різними програмами, методиками, маєш з чим порівнювати. Чого найбільше бракувало минулого літа, на твій погляд?

- Я б сказала, що перш за все – виїзду за кордон і тренувань на стадіонах, які відповідають міжнародним стандартам і вимогам. Це і перепади висот по лижеролерних трасах, і рельєф, і стрільбище – все це взаємопов’язано.

- Чому робота на висоті під час міжсезоння настільки важлива?



- Висота відіграє дуже велику роль в підготовці, тому що впливає на поліпшення фізіологічних процесів в організмі. Науковцями доведено, що робота в умовах пониженої кількості кисню сприяє підвищенню рівня гемоглобіну в крові. Тобто, організм адаптується до більш складних умов. І якщо правильно розподілити підготовку між висотою й низовиною, можна досить сильно «розкачати» всі буферні системи організму та поліпшити в цілому працездатність на певний період.

А ми «застрягли» на середньогір’ї,  не «розігнали» свій організм високогір’ям, і не могли нормально тренуватись, як на рівнині, тому що на середньогір’ї також потрібно проходити акліматизацію. Зокрема  виходило так, що ми приїжджаємо на середньогір’я, там є 5-7 акліматизаційних днів, коли ми не можемо виконувати інтенсивну робот. Повертаємось додому – знову 5-7 днів проходить реакліматизація, також без можливості інтенсивних тренувань. Далі знов їдемо в Сянки – і ця історія повторюється чотири рази. І кожен раз адаптація йде до однієї й тієї ж висоти – 900 метрів. Якщо б була варіація – скажімо, 900, 1300, потім 1000, 1500, або витримувались індивідуальні особливості організму до акліматизації та реакліматизації – тоді можливості організму у процесі змагальної діяльності набагато більші, оскільки акліматизація проходить чіткіше, зрозуміліше: є день, коли тобі погано, а далі ти знову «в строю».



- Під час минулої нашої розмови ти говорила про зміщення акліматизаційних днів. Більшість вболівальників нічого не розуміє про акліматизацію, в чому вона виражається. Можеш пояснити, як то кажуть, «на пальцях»?

- Перш за все, коли ми піднімаємось в гори, на висоті мало кисню. Тобто перший вплив на організм – брак кисню в повітрі. Якщо точніше, кисню-то досить, але організм звик засвоювати його в певному відсотковому співвідношенні в повітрі. На висоті його трішки менше, й організм до цього мусить пристосовуватись. Відповідно, він починає перебудовуватись на той рівень кисню в повітрі, який є на тій чи іншій висоті. Тому перші кілька днів спостерігається сонливість, позіхання, важке дихання. Навіть забіжиш на другий чи третій поверх – з’являється задишка. І це нормально – просто йдуть процеси адаптації організму. Це може пройти за день-два, в когось може не відбуватись взагалі. Але потім є, як ми його називаємо, день акліматизації. В когось він більш яскраво виражений, в когось менше – це все абсолютно індивідуально.

Як приклад,  у мене завжди акліматизаційним був п’ятий день. В цей день я завжди себе погано почуваю: в’яла, немає сил, зазвичай підвищена, але інколи і понижена частота серцевих скорочень… Тобто буває – ти біжиш, задихаєшся, а частота серцевих скорочень  низька. Або навпаки – надто висока, а дихання в нормі. Вся ця нестандартна поведінка організму і є акліматизацією: організм адаптується до тих кліматичних умов, куди він потрапив, в нашому випадку до висоти. Ми на це ніяк вплинути не можемо. Я не можу понизити пульс або налагодити дихання – це неможливо. Звісно, якби я народилася в горах на висоті хоча б 1000-1200 метрів, в мене цих процесів не було би, або вони б починались десь на рівні 2000-2500 метрів. Через це, ті спортсмени, які народились на висоті, зі старту мають свій бонус: вони готові бігти в горах. Нам же завжди потрібна акліматизація.

І тому, коли ми приїжджаємо на висоту, починаються якісь збої – в кожного по-різному. В нас немає таких супертехнологій в фармакології, і я не знаю чи взагалі такі існують, щоб якось нейтралізувати ці процеси. Тому йдемо традиційним шляхом, проходимо цю акліматизацію. Враховуючи наш стислий графік під час Кубка світу, вже на четвертий день в Антхольці гонка. Потім п’ятий чи шостий – знову гонка, сьомий день – гонка. І кожен спортсмен може потрапити в гонці на день акліматизації. І якщо в цей день пробігти гонку, це ще гірше впливає на організм. Вважається, що в день акліматизації краще взагалі не робити якоїсь максимальної фізичної активності, особливо що стосується швидкісної роботи.

Під час тренувальних зборів ми завжди в цей день збавляємо навантаження, щоб організм спокійно адаптувався і надалі був готовий до роботи. Якщо в цей день ми навантажуємось – наслідки від цього можуть тягнутись ще кілька тижнів. В моїй практиці були випадки, коли в день акліматизації я виконувала швидкісну роботу, і потім протягом двох-трьох тижнів вже не могла розігнатись. Намагалась, працювала, але організм відмовлявся, потрапив в якусь яму. Тому протягом тренувального процесу ми намагаємось цього уникати. Але під час змагань виходимо з того календаря, який маємо. Ми не можемо обирати лише ті старти, які б бігли, коли вже акліматизувались. Завершився попередній етап Кубка світу, ми переїхали -  за пару днів стартуємо, незалежно від того, потрапив ти в акліматизацію, чи ні. Просто в таких умовах намагаєшся витиснути максимум зі свого організму, але при цьому якось не потрапити в ту яму, щоб завтра-післязавтра продовжити змагальну діяльність.

Такий графік тягнеться протягом усього сезону. І якщо повернутись до Сянок, коли ми «застрягли» на чотири місяці на одній висоті, можу сказати, що якби ми ці чотири збори провели в горах, це було б набагато краще, ніж робота, проведена на середньогір’ї. Прикладом оптимального використання гірської підготовки був олімпійський цикл 2010-2014 років.



- Якщо, приміром ти в день гонки розумієш, що потрапила в акліматизацію, ти в гонці намагаєшся дійсно витиснути максимум, чи за погодженням з тренером десь себе трішки бережеш, аби не випасти з процесу на наступні тижні?

- В залежності від гонки. Якщо це естафета, то викладаєшся по максимуму. Якщо є можливість трішечки себе поберегти, хоча б мінімально, щоб не зайти у «колапс», то, звісно, спортсмен в цьому випадку свій організм ставить в пріоритеті, щоби надалі продовжити бігати нормально. Реально – однією гонкою можна «вибити» себе на кілька тижнів, це не перебільшення.

- Ну ось ще приклад. Ти приїхала разом з командою на збір в Обертілліах – і в тебе збились дні акліматизації. Як це вплинуло на тренувальний процес, в чому є проблема?

- По великому рахунку, якщо це – звичайний збір, то проблеми немає. Ми по факту можемо внести корекцію в тренувальний процес, змістити день відпочинку і так далі. Щодо цьогорічного Хохфільцену, коли я вперше помітила збій в акліматизаційних днях, то певною мірою було навіть добре, що вона пройшла раніше – на четвертий день, коли я якраз пропускала спринт. В той день я на тренуванні робила швидкісну роботу, і повністю відчула, що в мене тоді відбулась акліматизація. До того навіть стояло питання, чи варто мене ставити на естафету наступного дня.

Але в день естафети я вже почувала себе нормально. Так, трішки не вистачило на фініш для боротьби з Хаузер, але Ліза цього року в прекрасній функціональній формі. Та коли пішла друга акліматизаційна хвиля – вона вже «накрила» мене на спринті другого етапу в Хохфільцені. І там я вже нічого змінити не могла – просто реально ледь доїхала до фінішу. І дуже добре, що після цього був Обертілліах і відкаточний збір, під час якого я змогла «відійти».

Продовжуючи тему акліматизаційних днів, тренери також розраховують – хто стартуватиме, а хто пропускатиме гонку, зважаючи на особливості організму спортсменів. Тому що якщо спортсмен чітко знає, що в нього в цей день припадає акліматизація і він може себе погано почувати, він разом з тренерами вирішує – можливо, в цей день краще поставити на гонку іншого спортсмена, особливо якщо мова йде про естафету. Щоб не наражати всю команду на ризик більш низького результату. Відповідно, якщо день акліматизації зміщується, регулювати це вже складніше. В мене протягом двадцяти років кар’єри акліматизація – на п’ятий день. А цього року на гірських зборах – чомусь змістилась на четвертий.

- Деякі спортсмени говорять, що не люблять висоту. В нас, приміром, така ситуація у Віти та Валі Семеренко. Це пов’язано якраз зі складнощами акліматизації?

- Я думаю, що так. Минулого року в мене все склалось якнайкраще. Я пропускала етап в Естерсунді – відбігала Кубок IBU в Шушені, потім піднялись в Ріднау, там я спокійно пройшла акліматизацію, і приїхавши в Хохфільцен, я себе прекрасно там почувала. І там в мене були хороші результати. Цього року, на жаль, так не вийшло – з Контіолахті ми поїхали в Хохфільцен, де одразу потрібно було стартувати. Фактично, протягом сезону нам постійно доводиться «боротись» з акліматизацією. Але – така вже наша доля: ми народились в Україні, на рівнині, і мусимо пристосовуватись до висоти.



- Зараз в тебе вже є досвід підготовки з особистим тренером, але фактично в межах команди. Індивідуальна підготовка: так чи ні?

- Я скажу: і так, і ні. (Сміється) В команді добре готуватись, тому що завжди є спаринг-партнер, з яким можна і на лижні, і в залі, і на стрільбі попрацювати. Це може бути і одна людина, і п’ять, і десять… Але це добре - коли знаходиш повне порозуміння з тренерами: зійшлися характерами, як би смішно це не виглядало, але дійсно бувають моменти, коли люди не підходять один одному. Тут навіть справа не в професіоналізмі – просто в будь-якій організації керівник обирає людей, з ким він хоче працювати, і це нормально. В нас не такий великий вибір спортсменів і тренерів, тому, звісно, доводиться знаходити спільну мову з тими спеціалістами, які працюють з командою.

Щодо особистої роботи, то це краще, наприклад, якщо ти маєш проблеми зі здоров’ям, що потребує індивідуального графіку – як це було в моєму випадку з міокардитом. Минулого року я формально була в команді, але по суті – на самопідготовці, тому що фактично виконувала зовсім іншу роботу, ніж решта дівчат. Так, ми разом їхали на ролери, але в них одна робота, в мене – зовсім інша. І так ми працювали протягом всього підготовчого сезону.

Працюючи в команді, витримувати такий індивідуальний графік складно. Ну, припустимо – команда працює за семиденним циклом. Того року я не могла це фізично витягнути через лікування – мені потрібні були більш короткі цикли. А це вже, в свою чергу, важко було організувати, тому що стрільбище замовлене під визначені для команди дні, зали – також. І мені вже – хочеш-не-хочеш – доводилось також «витягувати» ці довгі мікроцикли. Задля цього доводилось збавляти навантаження, щоб я могла витримати сім днів: шість робочих і сьомий день відпочинку.

Через це виникали складнощі, тому цього року, з огляду на досвід попереднього сезону, я попросила дозволу, щоб зі мною працював окремий тренер і ми могли швидко реагувати на реакцію мого організму й за необхідності коригувати програму підготовки. І я дуже рада і вдячна керівництву міністерства і федерації, особисто Володимиру Михайловичу Бринзаку та тренерському складу команди за те, що пішли мені на поступки і я змогла ці півроку спокійно готуватись. Ми зробили дуже великий обсяг роботи, не потрібно було підлаштовуватись, скидати навантаження, щоби витримати тренувальний цикл команди. Все, що було заплановано, ми виконали, і навіть трішки більше.

Підсумовуючи, можу сказати, що тут немає однозначної універсальної відповіді – що краще: робота з командою, чи з особистим тренером. Ми не роботи: є проблеми зі здоров’ям, травми, є, зрештою, організм, який просто не вписується в загальні норми підготовки. Комусь потрібно силовою роботою виходити на пік форми, комусь – швидкісною, комусь – монотонною… Ми настільки всі різні, що, фактично, перебуваючи разом в команді, неможливо до кожного підійти виключно індивідуально.

Тренер готує якийсь «середньо-арифметичний» план, вносить якісь індивідуальні корективи щодо кожного спортсмена. Але, повторюсь, є такі спортсмени, які просто об’єктивно не вписуються в цю загальну схему. Це не є погано чи добре – це його особливість: психологічна, фізіологічна, тощо. І такий спортсмен при роботі з особистим тренером може здобути набагато більше, ніж в команді. Але й робота в команді має свої переваги.

- Цього сезону вболівальники часто закидають Юраю Санітрі те, що він, ніби-то, взявши додаткове навантаження з жіночою збірною, не справляється з двома командами. Як ти ставишся до таких висловлювань?

- Негативно. Якби в це міжсезоння в нас були умови, в яких ми звикли працювати кожного року, я думаю, результати були б набагато кращі – як в чоловіків, так і в жінок. Я бачу, як Юрай працює, і наскільки вкладається в свою роботу, в кожного спортсмена. Коли не зайдеш до нього – він постійно думає, щось пише, рахує… Дійсно живе командою 24 години на добу. Але виходячи з тих умов, які були цього літа… Безліч нюансів. Так, це дрібнички, але всі вони впливають на підготовку. Великий спорт взагалі починається з дрібничок – і кожна з них, зокрема, в біатлоні «коштує» десяті долі, або й цілі секунди в кінцевому результаті.

- Але ж якість результатів, порівняно з минулим сезоном, у чоловіків вища, ніж у жінок. Це може бути наслідком того, що Юрай зараз лише вивчає можливості й особливості кожної спортсменки?

- Так, можливо. Аналогічні питання є в мене з Олександром Кравченком, який також працює зі мною перший рік. Не скажу, що це важко, але дійсно є кілька негативних моментів, яких би можна було уникнути, якщо б тренер краще знав свого спортсмена. Але ж потрібно розуміти і особливості нашої команди. Віта та Валя все життя працювали з Григорієм Івановичем Шамраєм, Даша Блашко проводить перший повноцінний сезон в команді, Катя Бех взагалі лише розпочинає свій шлях на такому рівні, я також після проблем з серцем працюю з особистим тренером. Тобто, якщо з чоловіками Санітра працював планомірно протягом кількох років, то в жінок у нас взагалі в кожної – окрема спортивна біографія. (Посміхається) І зараз вішати всіх собак за результати на Юрая – це, як мінімум, не справедливо.

Спілкувався Євген Тарасенко

Продовження інтерв’ю читайте завтра:
- скільки кілограмів речей возить з собою українська команда
- нюанси проживання і харчування команди на зборах
- медицина і психологія в біатлоні
- скільки секунд українці програють на трасі за рахунок якості лиж
- якими типами патронів користуються спортсмени
Версія для друку


Коментарі (Всього: 77)

[ 1, 2, 3 ]

2021-01-25 12:14
 # 61  Оксана (Гамбург) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
У меня вопрос ладно у нас Сянки, но где делись новые турбо Дизль, Апель, Глагов, Вильхельм, Хаусвальд, Хенкель, Целльнер? Что то не то в датском королевстве. С современной фармой проблемы, отсутствие гор, слабое финансирование?)))))
2 guarani
У нас в Германии, как и везде, меняется климат. Если тот же Уве Мюссиган (если помните, был такой атлет) в свое время начинал карьерру в Мекленбург-Форпоммерн, то сейчас там снег не каждую зиму выпадает. Это один момент.

Второй момент, биатлон как спорт очень подорожал. Свен Фишер, который сейчас помогает коментировать биатлонные гонки (тоже, между прочим, атлет с немалым стажем выступления за сборную) как-то рассказал про ботинки. Во время гонки показали крупным планом ноги атлета, как он работает на лыжне. И Свен отметил, что вот эти ботинки стоят сейчас столько, сколько во времена расцвета его карьерры стоила вся экипирвока на гонку. Можете представить себе, во сколько раз подорожала вся остальная экипировка.

Третье вытекает из второго. Поняв, что точечным вливанием мы не спасем ситуацию, немцы решили вопрос в пользу централизации. И это, как считают почти все мои немецкие друзья-фанаты, было большой ошибкой. Саксония (оттуда Денизе Херманн, ранее - Михаэль Рёш) сейчас не профилируется на биатлоне (хотя там была отличная школа). Там теперь лыжные гонки и северная комбинация, это из того, что я отслеживаю.Биатлон в Нижней Саксонии тоже дохнет, у нас остался последний представитель в бундестим - Арнд Пфайфер. Тюрингия (родина Кати Вильгельм и Андреа Хенкель) еще как-то держится за счет Обергофа. А основной базой немецкого биатлона стала считаться Бавария. Туда - оснрвное финансирование, оттуда - основные кадры...
Короче, они создали ту ситуацию, от которой в Украине наша Федерация пытается уйти. Если молодой атлет хочет чего-нибудь добиться, он должен уезжать из дома и поступать в спортгимназию где-нибудь в Баварии. Не все решаются в 14-15 лет на такие кардинальные перемены, не все родители так болеют биатлоном.

Сделующий момент - то чисто мое ИМХО. Тренерские кадры. Молодые немецкие тренеры-успешные экс-атлеты работают в Швейцарии, в Польше и еще в ряде европейских стран. В то время как в самой Германии долгие годы работала одна и та же команда. И сейчас ее немного "освежили", но только косметически. В результате, я не удивлюсь, если возник некий момент "почивания на лаврах". Меняются условия, меняются поколения, а тренеры все так же применяют проверенные методики. У нас в Германии было минимум два поколения, которые просто "выносили" всех в одну калитку на КИБУ, но так и не находили своего места на КМ. Их дергали-дергали туда-сюда, предъявляя непомерные требования, пока часть из них завершила, а часть так и не смогла полностью раскрыться (пример - Марен Хаммершмидт).

И последнее предположение, которое я никак не могу подтвердить скринами или списками препаратов. Однако - факт: Германия постепенно теряет свой статус лидера фармакологии в Европе (если уже не потеряла).


2021-01-25 13:02
 # 62  Santi (Trondhjem) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Оксана

Очень классный анализ! Подобное происходит сейчас во многих ранее лидерских командах, пару лет назад эта ситуация + допинг накрыла Россию. Что-то подобное происходит в Финляндии. Определенные проблемы есть у французов.

И суть всех проблем в системе. Биатлон меняется, его возраст, суть, подводка и т.д. Все валить на фарму или тренерские кадры уже глупо. Спорт становится другим и многие это просто прощелкали и Украина в том числе. И сейчас когда об этом говорят, многие с пеной у рта доказывают, что вся проблема в фарме. да, она есть, но это даже не треть наших проблем!

Биатлон в начале нулевых и сейчас - это разные вещи. Революция пришла из Норвегии, ее подхватили шведы уже "раздуплились", извините за жаргон, белорусы. Россияне начали менять подходи (только не надо о допинге, ок), нам тоже пора меняться. Но мы не хотим(

Я посмотрела на итальянскую молодежь, они вырастут быстрее, чем мы глазами успеем хлопнуть.
2021-01-25 13:23
 # 63  Оксана (Гамбург) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Все валить на фарму или тренерские кадры уже глупо.
2 Santi
Фарма в том числе дает этому спорту импульс к изменению. Остаются (или выплывают наверх) те, у кого есть качественная фармаподдержка. Остальные остаются метеорами, как та же Соукалова: засветилась, блеснула несколько сезонов и погасла.

А тренерские кадры, имхо, и это тот двигатель прогресса в биатлоне, роль которго вы, похоже, недооцениваете. Вы пишете: "Мы не хотим меняться". Кто не хочет? Спросите, по план-конспектам каких годов готовят атлетов тренеры в наших спортшколах. И дальше весь разговор имеет смысл вести от этого.
2021-01-25 13:38
 # 64  Santi (Trondhjem) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
А тренерские кадры, имхо, и это тот двигатель прогресса в биатлоне, роль которго вы, похоже, недооцениваете. Вы пишете: "Мы не хотим меняться". Кто не хочет? Спросите, по план-конспектам каких годов готовят атлетов тренеры в наших спортшколах. И дальше весь разговор имеет смысл вести от этого.

Я имела ввиду то, что бытует мнение "дайте звездного тренера ив се будет". неа, сейчас это не работает. дайте тренера с новым подходом - это да, а у нас зацикленность на тех, кто сам феерил, или лет 10 назад, что-то сделал. Но на самом деле их время уже ушло(

Новые подходы - вот где собака зарыта. Почему я выше и написала, что команда Б у нас - это горе и беда. они готовятся так, будто на дворе середина 80-х((

По фарме все сложно, она сейчас другая. Нет чудо-препарата, один вколол/выпил\скушал и побежал. Это был допинг, последним был мельдоний в такой линейке (это очень грудо и упрощая) Современная фарма - это скорее очень грамотная система комбинаций под определенный организм, с учетом пиков,нагрузки и т.д. Это сложно, энергоемко, поэтому и не хотят заниматься. Нет чудо-пилюли, проще верить, что она есть у конкурентов).

Нужно очень детально рассчитывать восстановление, состояние, выбирать комбинации препаратов и процедур. не всех одинаково в линейку кормить стандартным набором.
2021-01-25 14:00
 # 65  Оксана (Гамбург) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
ее подхватили шведы
2 Santi
Я мало что могу сказать о норвежсекой системе подготовки биатлетов, кроме того, что у них там прекрасные условия для занятий на хорошем снегу 9 месяцев в году, огромный выбор атлетов и отличная лыжная школа (в плане техники).

Могу рассказать о шведах, что я поняла, собирая информацию из различных источников (от интервью до откровенных сплетен с фанатских форумов).

Я ничего не могу сказать о Форсберг (тогда я биатлон еще смотрела как красивую картинку). Но начиная с Олаффсон-Зидек в шведском биатлоне четко прослеживается "немецкий след". Там вся биатлонная система завязана на одной личности: Вольфганге Пихлере. Есть Пихлер - есть результат. Ушел Пихлер - нет результата.
Фактически, там и сейчас работает с командой ученик Пихлера по системе Пихлера.

Насколько я поняла, мы сейчас наблюдаем итоги эксперимента Пихлера, который он хотел провести в России, но ему не дали. Они с командой набрали группу молодых ребят и девочек юниоров и почти юниоров) с хорошей лыжной подготовкой и отменным здоровьем. Часть из них отсеялась в процессе (те, кому не подошла система этого тренера, те, кто не потянул физически, те, кто не выдержал морально). Сейчас мы наблюдаем только"сухой остаток".

Насколько реально провести такой эксперимент в любой другой стране - сложно сказать. Я преполагаю, что в Украине этот эксперимент умер бы уже на первой стадии: набрать два-три десятка юниоров с хорошей лыжной базой.

P.S. А Швеция, между прочим, в плане фармацевтики - очень развитая страна. Минимум два крупных концерна имеют свои мощности и научные лаборатории именно там.
2021-01-25 14:03
 # 66  lionbiathlon (Мельбурн) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Оксана
Огромное Вам Спасибо за пост 61!!!
Добавлю: да и вся Германия переживает не самые лучшие свои времена в общеэкономическом плане, ну насколько мне известно.
2021-01-25 14:05
 # 67  Оксана (Гамбург) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Современная фарма - это скорее очень грамотная система комбинаций под определенный организм, с учетом пиков,нагрузки и т.д. Это сложно, энергоемко, поэтому и не хотят заниматься. Нет чудо-пилюли, проще верить, что она есть у конкурентов).
2 Santi
Вот тут я с вами согласна. Я тоже об этом неоднократно говорила. Но никто ведь и не утверждал, что у конкурентов есть "чудо-пилюли". Я когда говорю о фарме, говорю именно об этом: у конкурентов препараты и есть система их применения. Когда комбинация разрешенных препаратов дает эффект допинга.
И да, те же препараты от оригинального производителя дают часто иной эффект, чем дженерики, сколько бы нам не пытались утверждать обратное. Неоднократно наблюдала в реальной жизни. Так что можно, конечно, разрабатывать целую систему исзодя из того, что имеем. И будет это выглядеть так же, как с лыжами: один едет на современном материале, а второй - на досках.
2021-01-25 14:07
 # 68  lionbiathlon (Мельбурн) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Santi
Современная фарма - это скорее очень грамотная система комбинаций под определенный организм, с учетом пиков,нагрузки и т.д. Это сложно, энергоемко, поэтому и не хотят заниматься. Нет чудо-пилюли, проще верить, что она есть у конкурентов).

1. В России есть большая лаборатория, которая, в частности, занимается нечто подобным. Пока успехов особо нет.
2. Не хотят или не могут себе это позволить?
2021-01-25 14:21
 # 69  Оксана (Гамбург) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
вся Германия переживает не самые лучшие свои времена в общеэкономическом плане, ну насколько мне известно.
2 lionbiathlon
По сравнению с остальной Европой у нас еще все очень даже слава Богу. Но изменился образ жизни. Например, если в 70-ые годы большинство западных немок из семей среднего достатка сидели дома с детьми, то сейчас большинство тех, кого я знаю, работают.
А вся система детских секций, кружков и Ко рассчитана на неработающую маму. Я смотрю по расписанию у нас в округе. Водить детей на спорт (музыку, хор, танцы, балет) могут или дармоеды (им все кружки оплачивает государство, чтобы дети не страдали от нищеты родителей), или весьма обеспеченные семьи, где либо мама не работает, либо няня водит детей по кружкам.

Соотвественно, отнимите определенный процент детей, которые теперь не охваченны массовым спортом и не могут попасть в визир спортивных селекционеров.
2021-01-25 14:32
 # 70  lionbiathlon (Мельбурн) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Оксана
Водить детей на спорт (музыку, хор, танцы, балет) могут или дармоеды (им все кружки оплачивает государство, чтобы дети не страдали от нищеты родителей),
И много среди них (в % отношении от общей группы таких) "гостей из далеких жарких стран"?

Поняв, что точечным вливанием мы не спасем ситуацию, немцы решили вопрос в пользу централизации. И это, как считают почти все мои немецкие друзья-фанаты, было большой ошибкой.
Может это была вынужденная мера, которая следует из экономической ситуации?
2021-01-25 14:42
 # 71  lionbiathlon (Мельбурн) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Оксана
Спасибо Вам за пост 65!
Про немецкий след добавлю: он в Швеции вообще сильно прослеживается. Можно вполне сказать, что Германия цивилизовала Швецию.
Если не ошибаюсь, то и Стокгольм, фактически, построили германцы.
2021-01-25 14:49
 # 72  lionbiathlon (Мельбурн) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Оксана
Однако - факт: Германия постепенно теряет свой статус лидера фармакологии в Европе (если уже не потеряла).
И будет терять дальше, вообще терять. Вынужденная мера, в частности, на которую пошло правительство после 2-й Мировой, не может не дать свои "плоды".
Германия является "сердцем" Европы. Если падет Германия, то падет и Европа.
Я убежден, что нужно возвращаться к истокам, если это еще возможно.
2021-01-25 15:13
 # 73  Оксана (Гамбург) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
И много среди них (в % отношении от общей группы таких) "гостей из далеких жарких стран"?
2 lionbiathlon
У меня нет такой статистики.

Но это уже не совсем по теме, по большому счету. Я имела в виду, что неработающих мам, которые водят своих детей на спортсекции в интервале от 10:30 до 15:00, все меньше и меньше. Не всегда из-за нужды, скорее, из-за изменеия образа жизни и мышления. Я себя домохозяйкой тоже с трудом представляю и из декрета вышла снова работать. Просто, сократила количество часов.
2021-01-25 15:17
 # 74  lionbiathlon (Мельбурн) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Оксана
Но это уже не совсем по теме, по большому счету.
Согласен с Вами.

Я имела в виду, что неработающих мам, которые водят своих детей на спортсекции в интервале от 10:30 до 15:00, все меньше и меньше.
А няню для отвода детей не принято нанимать?
2021-01-25 15:26
 # 75  Оксана (Гамбург) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
А няню для отвода детей не принято нанимать?
Хорошую няню найти не так просто, особенно, в небольшом населенном пункте. У нас к няням (профи) очередь стоит. А девочки-студентки - это ненадежно: она сегодня есть, завтра она махнула с другом на недельку куда-нибудь. послезавтра она устроилась где-то на постоянку и не бегает больше по домам. Плюс, няня - это дополнительные затраты.
2021-01-25 19:24
 # 76  Миг Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Оксана
Спасибо! Меня тоже интересовал это вопрос. Потому что начинала смотреть биатлон как раз во времена немецкой гегемонии. И всем остальным за разговор спасибо. Давно не было такого понятного и мягкого общения.
2021-01-25 20:06
 # 77  Люба Львів (Львів) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Напевне наших дівчат і хлопців рік нудити будн від однієї згадки про Сянки. Чому Санітра не розглядав такий варіант підготовки Яворів-Тисовець-Яворів-Тисовець?
Висота в Яворові 742м, а в Тисовці-950-1078м. Був би який неякий перепад висот, і спортсмени змінювали обстановку.

[ 1, 2, 3 ]

Останні обговорювані новини
    У фінішному створі (05.03) (1)
    Дар'я Блашко: Зазвичай четвертому місцю засмучуються, тут же всі зраділи (14)
    ЮЧС 2021. Результати естафети у дівчат (20)
    Стартові склади суботніх гонок (26)
    Нове-Мєсто 2021. Результати чоловічої естафети (107)
 
Додати коментар
Вітаємо:
1. Якщо ви вже реєструвалися на сайті, введіть ваш E-mail і пароль.
2. Якщо ви залишаєте коментар перший раз, вам необхідно придумати нікнейм, і ввести ваш E-mail і пароль.


Ім'я або Нікнейм: (не вводьте його якщо ви вже реєструвалися раніше)

E-mail:

Пароль:

Забули пароль?

Коментар

Кубок світу
# Ім'я Очки
1 Тіріль Екхофф 803
2 Ганна Еберґ 765
3 Марте Олсбю Ройселанд 759
4 Ліза-Тереза Хаузер 679
5 Доротея Вірер 639
6 Франциска Пройсс 638
7 Анаїс Шевальє-Буше 531
8 Ельвіра Карін Еберг 522
9 Дінара Алімбекова 503
10 Маркета Давідова 501
Весь рейтинг
assessments
Оцінки в останній гонці

Дмитро Підручний 7.79
Артем Тищенко 5.48
Богдан Цимбал 5.46
Антон Дудченко 4.80

vote
Нравится ли вам новый внешний вид сайта?
 
Неплохо для начала, но нужны доработки
vote
163
Мне не интересна новая версия, буду пользоваться старой
vote
139
Дизайн неудачный, сайт стал менее удобным
vote
102
Да, все отлично, дизайн современный, навигация удобная
vote
73
 
проголосовать



popular profile

Росія  Олександр Лоґінов
Фінляндія  Кайса Мякяряйнен
Україна  Валентина Семеренко
Норвегія  Уле-Айнар Бйорндален
Україна  Юлія Джима
Україна  Віта Семеренко
Франція  Мартен Фуркад
Білорусь  Ірина Кривко
Норвегія  Еміль-Еґле Свендсен
Україна  Дар'я Блашко
Італія  Доротея Вірер
Україна  Дмитро Підручний
Норвегія  Йоханнес-Тінґнес Бьо
Білорусь  Дар'я Домрачева
Україна  Анастасія Меркушина

interview

2021-03-05
Дар'я Блашко: Зазвичай четвертому місцю засмучуються, тут же всі зраділи

2021-03-04
Юрай Санітра: Була апеляція - контакт з гвинтівкою є передачею

2021-02-23
Андрій Доценко: У момент, коли їхав зі спуску, я наїхав на захисну маску

2021-02-22
Володимир Бринзак: Виступ команди в Поклюці став приємним сюрпризом

2021-02-21
Коментарі. ЧС-2021, чоловічий мас-старт

2021-02-21
Володимир Бринзак: Будемо робити все можливе, аби зміна поколінь відбулася