Кубок світу
# Ім'я Очки
1 Йоханнес-Тінґнес Бьо 871
2 Стурла Легрейд 839
3 Йоханнес Дале 720
4 Кантен Фійон-Майє 678
5 Тар'єй Бьо 663
6 Себастьян Самуельссон 617
7 Емільєн Жаклен 617
8 Мартін Понсілуома 580
9 Лукас Хофер 540
10 Арнд Пайффер 521
Весь рейтинг
останнє фото
Всі фотогалереї
Головна
Обговорення   22:52
Турнір
Усе про біатлон
Чат
Блоги
Інтерв'ю
Преса
Голосування
Трансляції на ТБ
Сайти про біатлон
Контакти
Календар
Кубок світу
Кубок IBU
Юніорський кубок IBU
Результати
Кубок націй
Кубок націй IBU
Статистика стрільби
Швидкість спортсменів
Біатлонна статистика
Наша збірна
Автографкарти
Біатлонна атрибутика
Фотогалереї збірної
Особисті фотографії
Чемпіонати України
Спорт-школи України
Профайли
Шпалери
Фотогалереї
Відео
registration
Реєстрація
Вхід
Мій профайл
next race

Юніорський чемпіонат світу, Обертілліах
2021-03-02 11:00 (CET)
Юніорки, Спринт, 7.5 км

Наступна трансляція

Кубок світу, Нове-Мєсто
2021-03-04 16:05 (CET)
Естафета 4х6 км, Жінки

2021-03-04
16:45 - 18:25
2021-03-04
16:55 - 18:25
2021-03-04
17:00 - 18:35
2021-03-04
17:00 - 18:20
2021-03-04
22:00 - 23:20
2021-03-05
06:45 - 07:30
2021-03-05
07:40 - 09:00
Час київський

Всі трансляції



2021-01-25 08:10 |

Олена Підгрушна: Наше життя під час зборів та змагань – від готелю до готелю



Ґрунтовна розмова про біатлон із діючим спортсменом, членом національної збірної – це новий досвід для нашого сайту. Та й, напевно, такого змістовного, глибокого інтерв’ю щодо спортивного життя в цілому і загального комплексу проблем в українському біатлоні до сьогодні ще не було. До вашої уваги – такий матеріал, як результат двогодинної розмови-сповіді капітана жіночої збірної України Олени Підгрушної, спеціально для читачів biathlon.com.ua.

Першу частину інтерв’ю читайте тут:
УкраинаОлена Підгрушна: Зараз вішати всіх собак за результати на Юрая – як мінімум, не справедливо


- Можеш детальніше розповісти про те, яким є життя професійного спортсмена? Тому що уявлення про це пересічного вболівальника дуже поверхове. З чим доводиться стикатись під час зборів та змагань, які, можливо, перешкоди долати?



- Найбільше, що кидається в очі цього року – поїздки додому. Ми якось після однієї з гонок спілкувались з Доротеєю Вірер з цього приводу. Вона дуже дивувалась, коли ми сказали, що по 6-8 місяців проводимо поза домівкою, і говорила: як ви так живете, я би так не змогла… По суті, європейці після завершення етапу можуть на день-два з’їздити додому. Чимало з них – на своїх особистих автомобілях, і остання гонка закінчилась – він сів за кермо і погнав додому. Побув вдома, підживився енергією рідних – і повернувся назад знову виступати в гонках. Ми ж як поїхали з України 1 жовтня – так і повернемось лише 22 березня. А що говорити про спортсменів, у яких вдома сім’ї, діти?.. Так, це наша робота. Але ж… Зараз через карантин ми навіть не можемо полетіти у великих паузах між триместрами, тому що не можемо самі ризикувати і наражати на ризик інших. І коли після різдвяних свят іноземні спортсмени приїжджають на моральному піднесенні, добре відпочивши вдома, ми можемо лише порадіти за них. Ми не жаліємось, тому що самі обирали свій шлях, але потрібно розуміти, що наше життя під час тренувальних зборів та змагань – від готелю до готелю. Напевне, це найголовніше. Тому що до кінця сезону в психологічному плані ми вимотані.

- До речі, про готелі - як організована логістика і взагалі все, що пов’язане з умовами переміщень та проживання?

- В Скандинавію, звісно, ми летіли, тому що там був дуже довгий маршрут. А весь вантаж, медперсонал, тренери, сервіс-група – вони приїжджали мікроавтобусами. В нас немає спеціальних водіїв, тому тренерам доводиться самостійно долати такі довгі відстані по 2-3 тисячі кілометрів за кермом. Зараз, коли всі місця зборів та змагань в Центральній Європі, ми також 6-8-10 годин разом з усіма переїжджаємо в мікроавтобусах. Відверто кажучи, бувають такі переїзди, після яких про гонки думати вже зовсім не хочеться. (Посміхається)

- Ну ось приїхали ви в готель…
- Далі – розгрузили речі з автобусів. Зараз в кожного спортсмена приблизно 100 кілограмів вантажу. Тому що їхали ми на півроку, і розуміли, що все потрібно брати з собою – починаючи від речей першої необхідності і закінчуючи інвентарем: килимки, резинки, скакалки, міні-тренажери, міні-масажери тощо. І, по суті, такі переїзди – щотижня. Лише цього року ми радіємо, що календар таким чином сформований, що знаходимось по два тижні на одному місці. Я колись робила фотографії всіх своїх речей, і друзі й рідні, яким це показувала, дивувались: як те все можна з собою возити? Ну, ось так… Життя в сумках. (Сміється)


- А як щодо харчування? Наша команда, та й не лише наша, неодноразово стикалась із різного роду отруєннями, хворобами шлунку. Останній випадок – коли на невеликому зборі перед від’їздом на Кубок IBU перехворіла майже вся команда Б… Як взагалі організовується процес харчування на зборах та під час змагань?

- Тут також цікава ситуація. Тому що є такий стереотип, що раз це – спортсмен, то в нього ідеальне харчування, ідеальні готельні умови і тому подібне. До харчування ще повернусь, а спочатку хочу сказати, що готелі всі відрізняються один від одного, і не завжди умови там прийнятні для спорту. Скажімо, в Контіолахті ми жили в готелі, де матраци були настільки м’які, що вже після першої ночі кілька спортсменів звертались до масажистів, тому що з’явились перші защемлення в спині. Вплинути на цю ситуацію або замінити матраци ми не можемо, тобто стикаємось з цим по факту. І в цьому ліжку ти спиш два тижні – звісно, починаються проблеми зі спинами. Але не зважаючи на те, що тягне чи болить, спортсмен виходить на змагання і бореться за результат.

Щодо харчування – та ж історія. Є кращі чи гірші їдальні чи ресторани, але суті це не міняє. Є готельне меню – і все, це може бути навіть і фастфуд. Від приїзду чи відсутності спортсменів воно не змінюється. Якщо сьогодні в меню шніцель і картопля-фрі, то його й дають на обід. І ти будеш це їсти, хоча для спортсмена це далеко не найкращий варіант харчування. Або дають овочі-салати, з найдешевших продуктів, куплених в супермаркеті. Тобто, поїв огірок зі смаком трави, помідор зі смаком трави – без якогось задоволення, просто тому, що тобі, як спортсмену, потрібна клітчатка, потрібні ці свіжі овочі. Іноді взагалі бувають моменти, коли ти приходиш в цей ресторан – і розумієш, що не хочеш цього їсти. Просто сам організм кричить: не хочу! (Сміється) В Контіолахті в мене дійшло до того, що я просто дістала скороварку і готувала собі мюслі перед гонкою. Тому що розуміла: якщо зараз піду в їдальню і поїм там, то шлунок просто зведе і я взагалі не зможу бігти. Потім з Фінляндії в нас автобуси їхали в Україну, й довелось частину речей відправляти, і скороварку в тому числі.

Що стосується зборів в Україні, то тут ситуація ще гірша, тому що згідно з законодавством, суми, які держава може витратити на спортсмена за кордоном і в Україні, дуже відрізняються. Кардинально. І в Україні на ті кошти, що виділяються, нормально прохарчуватись важко. Коли ми чотири місяці тренувались в Сянках, то сміялись поміж собою, що досить цікаво розписане меню. Ми його жартома назвали «меню-неділька». Тобто, є тиждень – і там йде порядок приготування страв. Наступного тижня буде абсолютно ідентично. І коли ти протягом кількох тижнів знаходишся на цьому місці, то вже точно можеш сказати – якщо зранку така каша, то вечеря буде такою… І через певний час це вже настільки приїлося, що далі їсти було неможливо. А змінити і повпливати також не можемо, тому що сума на харчування – одна й та сама протягом усіх чотирьох місяців. Ні, якщо приїхати туди на один тиждень, або на один збір – все супер: смачно, класно, немає питань. Але коли це вже чотири збори… На четвертому я вже казала: дуже хочу додому, просто щоб нормально поїсти. Те саме було у Вуокатті, Контіолахті… Спортсмени реально ходять напівголодні протягом півтора-двох місяців. Не через те, що нам не дають. (Сміється) Просто через певний час ти вже не можеш того їсти.  Тому, повернувшись додому, хочеться лише Домашнього ))

- А можливості якось готувати самостійно чи організувати альтернативне харчування не було?

- Раніше на вкатці – чи то в Шушені, чи у Вуокатті – ми завжди намагались знятись з ресторанного харчування і готувати самостійно. Але цього року у Вуокатті, наприклад, нам цього не дозволили зробити – не знаю, через карантин чи з інших причин. Ну нас взагалі з готелю майже не випускали, лише на тренування на стадіон. Я не можу сказати, що там було погане харчування. Але воно своєрідне, специфічне. Але що для фінів або скандинавів нормально – те для нас не зовсім підходить. Тому за можливості ми докуповуємо те, чим можна доповнити раціон: рибу, авокадо тощо... Але, знову ж-таки, не завжди можна потрапити в магазин – і через карантин, і через те, що бази, де ми живемо, часто знаходяться далеко від міста.

- Ти вже кілька разів сказала слово «карантин». Дійсно, крізь цей сезон червоною ниткою проходить коронавірус і пов’язані з цим обмеження. Вже звикли до постійних тестувань, додаткових запобіжних заходів?

- Так, звичка вже є. Виходячи з кімнати, маска вже просто прив’язана до тебе. Якщо вийшла без маски – відчуття, нібито забула одягнутись. (Сміється) Рукавички в їдальні – це вже також норма життя. Ми жартуємо – до кінця сезону перед входом в їдальню на нас скафандри одягатимуть. І, звісно, будь-яка «вилазка» з готелю – лише маски, рукавички, дезінфектори... Це все вже на підсвідомому рівні.

А взагалі, щодо карантину найскладніше те, що не вистачає соціуму. Звісно, протягом багатьох років ми звикли до графіку, коли в зимові місяці в нас сезон і ми повністю в роботі, в змаганнях. І коли навесні повертаєшся додому, намагаєшся хоч якось «пожити». (Сміється) Розвіятись, відвідати рідних, друзів, концерти, театри.. Та просто погуляти чи навіть поподорожувати. На цю частку активного життя в нас є кінець березня і квітень. Минулої весни через карантин, звісно, ніхто нікуди не ходив, потім в травні з квартири почали активно тренуватись, і далі знов пішов повноцінний сезон в режимі «готель-траса-база». І зараз вже більше року в такому замкненому просторі – це дуже складно. Не вистачає людей, не вистачає спілкування, не вистачає життя.

- А як щодо тестів? Як організований цей процес? Наскільки це часто, швидко, зручно?

- В принципі, до цього часу робили все чітко і швидко. Для команди призначається час, 15-20 хвилин, за який всі члени команди встигають здати тест. Вся інформація вноситься в комп’ютер, і кожні 4-5 днів процедура повторюється. Тобто, під час двох спарених етапів на одному місці виходить три рази. Перед переїздом в іншу країну обов’язково має бути свіжий тест. Постійно ситуація тримається на контролі, щоби не було розповсюдження, і щоб тут нас не «накрило» пандемією.

- Тим не менш, проблеми виникають. Наприклад, в збірній Словенії вже кілька випадків коронавірусу. Ця ситуація обговорюється? Як діяти в таких умовах?

- Те, що стосується нас – дезінфекція, маски, обережне поводження, мінімум, або краще – жодних контактів з іншими командами… Приміром, в Обрхофі ми жили в одному готелі з іншими командами. І якщо в ліфті їдуть спортсмени однієї команди, то біатлоністи з іншої туди вже не заходять. Це вже виходить само собою. Всі прийняли ці правила гри.



- Давай ще трішки продовжимо медичну тему. Багато говориться про недоліки нашої команди з точки зору методик відновлення, брак якісного інвентаря, тих самих матеріалів змащення… Пропоную пройтись по цих темах. Перше – відновлення. В чому це відображається? Чого не вистачає нам, з того, що є у німців, норвежців, французів?..

- Звісно, я достеменно не знаю, що є в інших командах – я там не була, з лікарями не спілкувалась. Але те, що в нас медицина, зокрема спортивна, давно застаріла, ні для кого не секрет. Є якісь стандартні методики відновлення – цього вже, на жаль, не вистачає. Світ розвивається, технології йдуть вперед, лабораторії працюють на повну потужність… І весь цей механізм направлений на те, щоб віднайти способи, які б дозволили спортсмену витримувати більші навантаження. Ми ж дійсно просто відстаємо. Таке враження, що світ зробив крок у 21-те століття, а ми лишились в 19-му і намагаємось боротись з найсильнішими – це вже не реально.

- А як загалом щодо медичного забезпечення?

- Скажу так: наші лікарі, які працюють з командою, дійсно витягують максимум з тих можливостей, що в них є. Але на сьогоднішній день цих можливостей дуже мало. І якщо в світі на покращення результатів працюють цілі інститути та лабораторії, то можна лише уявити, до якого рівня технологій вони доходять. В нас, на жаль, цього немає.

Та ж сама історія стосовно спеціалістів з реабілітації та травматології. В нас чудові хлопці-масажисти, які працюють з командою і повністю виконують роботу, до якої ми не маємо жодних претензій. Але… Є травми, з якими спортивний масажист об’єктивно не може впоратись. Тут потрібен вузькоспеціалізований травматолог. І, знову ж-таки, щоб його оплатити, потрібні набагато більші кошти, ніж зарплати наших хлопців. Та ж сама Норвегія таку людину возить, і будь-яка травма чи проблема вирішується на місці. У нас ми пам’ятаємо, скільки гонок пропускав Діма Підручний через проблеми зі спиною, у Джими проблеми з ногою, в мене – з плечем…

Професійний спортсмен працює до максимального виснаження. Відповідно, досить поширені проблеми зі зв’язками, м’язами – надриви, забої… Якщо такі проблеми вчасно не ліквідовувати, надалі це переростає в більш складні травми. Хоча я точно знаю, що в Україні є чудові спеціалісти, до яких я регулярно звертаюсь, повертаючись додому. Але зараз протягом півроку, коли йдуть максимальні навантаження і коли вони мені найбільше потрібні, в мене доступу до цих людей немає. Тому що з одного боку, я не можу повернутись в Україну, з іншого – не маю фінансових можливостей, аби забезпечити їх приїзд сюди.

- В сучасному спорті все більшу роль відіграє психологічна підготовка. Раніше лунали думки, що в нас в команді психологи – самі тренери. Ти також раніше вже висловлювалась з цього приводу. З того часу думка щодо роботи з професійним психологом не змінилась?

- Якщо говорити про психологію, однозначно – найбільший вплив на спортсмена має тренер. Так само і навпаки – спортсмен впливає на тренера. Це – головна комунікація, зв’язок майже на рівні батька з дитиною. Щодо професійних психологів, я і раніше говорила – вони потрібні. Просто до недавнього часу я не бачила такого психолога, який би міг допомогти нам, спортсменам. Але останнім часом в моє життя потрапили кілька людей, стосовно яких я можу сказати – так, вони могли б внести позитив в результати наших спортсменів. Особливо що стосується молодих, які ще тільки розвиваються, як професіонали. І дійсно – є такі спортсмени, яких ми умовно називаємо «чемпіонами світу по тренуваннях», але у яких під час відповідальних стартів все рушиться, нічого не виходить. І якби з ними попрацював спеціаліст, я думаю, цю ситуацію можна було б змінити.


- А з тими людьми, про яких ти говориш, ти вже спілкувалась фахово, чи просто познайомилась?

- З кимось познайомилась, з кимось спілкувалась… Але мене вже порівнювати, коли за спиною 20 років активної кар’єри, мабуть, не варто. (Сміється) Я сама вже можу бути психологом для наших молодих спортсменів. Чому мені й важко було знайти спеціаліста, який би розповів щось нове. На сьогоднішній день такі люди є, до яких я за потреби можу звернутись.

- Ну а ти з висоти свого досвіду, авторитету, не намагалась поділитись цією інформацією чи з іншими спортсменами, чи з тренерами або керівництвом федерації? Можливо, ці спеціалісти могли б допомогти й іншим…

- По-перше, як я сказала, ці люди в моєму житті з’явились нещодавно. А зважаючи на умови, в яких ми працюємо – карантину, обрізання фінансування, потім повернення коштів і так далі, зараз питання психології не на першому плані. Цього сезону головна проблема – фізичний стан. Коли все в порядку з фізичною підготовкою, тоді можна ще додати психологічну – і виходити на високі результати. А коли в нас є брак основи, жоден психолог мало допоможе.

- Інвентар. Тобі ніколи не доводилось, принаймні на тренуваннях, «спробувати» лижі когось з спортсменок топ-збірних?

- Ні, такого досвіду в мене не було. Одного разу я пробувала лижі іншого виробника – просто спробувати їх у роботі, але це був не топовий спортсмен і не змагальний режим.

- Наскільки якість саме лиж, без урахування змащення, може впливати на результат?

- За рахунок лиж можна виграти або програти до двох хвилин.

- На дистанції спринту?

- Так. Ну, звісно, це максимальні розбіжності, між найкращими лижами і найгіршими. Ну а в наших реаліях – 20-30 секунд елементарно.

- Фактично, після виграшу в Сочі, або навіть раніше, після успіхів на чемпіонатах світу, ви увійшли в пул топ-спортсменів. І виробники мали б бути зацікавлені, щоби ви змагались саме на їх якісному інвентарі. Це так і було? І наскільки зараз наша команда забезпечена саме якісними лижами?

- Тоді було так. Лижі в нас дійсно були на хорошому рівні. Навіть коли я повернулась після річної перерви, в мене був хороший матеріал. І результати були хороші. Але потрібно розуміти й інше. Якщо, приміром, фабрика FISCHER знаходиться в Австрії, то, звісно, найкращим інвентарем в першу чергу будуть забезпечуватись австрійські та німецькі спортсмени. Звичайно, я не можу сказати, що до нас доходять «дрова». Але до тих країн, які десь в третьому десятку заліку, дійсно доходить другий-третій сорт лиж. Тому що все рівно є певний топ кращих лиж, кращих структур.

Та і власне якість лиж – не основний компонент. Тому що на фабричне виробництво лиж потім накладаються структури. Кожна структура максимально підходить під певну погоду і певний стан снігового покриття. І також є спеціальні лабораторії, де ці структури накладаються на пластик. Ми володіємо ручними технологіями накатки структур, і я впевнена, що наші хлопці-сервісмени – справжні майстри в цьому компоненті. Але ручна – вона швидко сходить і… (після паузи) вони інші. У «великих» країн, які возять з собою спеціальні фури, є машини, що роблять потрібні структури. І коли вони бачать, що погода змінилась, чогось їм не вистачає – вони одразу прогнали лижі по структурах – і максимально підготовлені до старту саме в таку погоду. Тут же в них є не чотири хлопці, як у нас, а набагато більше людей, які проїжджають на тих лижах десятки кілометрів, і до старту спортсмена лижі повністю готові до «бою».


В нас команда велика, проте сервіс-бригада героїчно справляється, але для такої елітної роботи, яку мають топові країни, наших можливостей недостатньо: ні фінансових, ні технічних. Це все дуже великі кошти: лижі, структури, змащення – дороге задоволення. Ну і, наприклад, північні країни набагато більше часу мають доступ до снігу, ніж у нас, і в них хлопці працюють майже круглий рік, коли вони працюють з лижами: тестують, накатують, випробовують…

Незважаючи на все це, я можу сказати, що наші хлопці з сервіс-бригади, як і лікарі, витискають максимум з можливого. А може й навіть і більше. (Посміхається) Так, вболівальники іноді підмічають і критикують лижі, та й ми іноді жаліємось. Але ми прекрасно розуміємо, скільки сил і здоров’я наші хлопці вкладають в підготовку лиж. І якщо, приміром, гонка об 11-й годині, вони з п’ятої ранку вже на стадіоні і починають працювати. І кожен з них щодня проїжджає по 30-50 кілометрів, аби обрати кращу пару – без перепочинку чи навіть перерви на сніданок.

- Ну хоча б стволи, приклади, патрони в нас на найвищому, конкурентоспроможному рівні?

- (Сміється) Ну тут вони стандартні. Лише приклади кожен спортсмен підбирає під себе – купляє, щось вирізає, аби краще підлаштувати під себе. Кожен приклад – то своя історія. Гвинтівки нам відносно нещодавно оновили – вони в хорошому стані. І патрони також закуповують, які потрібні, й в необхідній кількості. Добре, що ми в жовтні встигли виїхати за кордон, відстріляти партії патронів, і зараз є можливість стріляти, як ми називаємо, «змагальними» патронами. Тут питань немає.

- Юрай Санітра під час етапу в Контіолахті говорив, що ви стріляли не тією партією патронів, яку відстрілювали.

- Так, відстріляні патрони залишились в Центральній Європі, і нам їх привезли лише у Хохфільцен. Тобто, перші два етапи Кубка світу ми пробігли не зі змагальними патронами.

- Наскільки це відчувалось, як проблема?

- Відчувалось. (Сміється) Тому що патрон є різний. Є той, що тримає вітер або не тримає. Той, що йде по каналу ствола або не йде. Є жорсткий і м’який. Спортсмену також треба звикнути, відчути політ цієї кулі. Це не є просто механічна робота, що ми прийшли на стрільбище, щолк-щолк, влучив чи змазав. Це насправді дуже велика робота, і відчуття патрону в нас дуже глибоке. І навіть коли ми просто переходимо з тренувального патрона на більш якісний – вже відчувається зміна. А потім нова зміна – при переході на змагальний. І навіть якщо ми візьмемо іншу партію, то відчуємо різницю в патроні. «Підміну» партії відчуємо з п’яти-десяти пострілів.

Чому роблять відстріл? Тому що розкид може бути 10 міліметрів, а може – 20. Ти стріляєш, бачиш, що має бути центр, а насправді це не «десятка», а «вісімка». Суто за рахунок того, що патрон не йде по стволу. Тому що в кожного ствола своя індивідуальна внутрішня нарізка.

Спілкувався Євген Тарасенко

Заключну частину інтерв’ю читайте завтра:
- гроші в біатлоні: де заробляє біатлоніст і на що витрачає кошти
- хто з дівчат української збірної здатен виграти Кубок світу
- чи є «дідівщина» в команді
- в якому віці краще дебютувати на Кубку світу
- що потрібно, аби біатлон в Україні розвивався
Версія для друку


Коментарі (Всього: 87)

[ 1, 2, 3 ]

2021-01-25 21:26
 # 61  Santi (Trondhjem) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Я тоже для точности.) Просто,может сложиться мнение, что практика, 6-8 месяцев быть вдали от дома, системна, а это не так.)
Думаю, что современные возможности общения с родными и близкими, доступность интернета сводят эти сложности до минимума. Скажем, в конце девяностых прошлого века этот фактор значил гораздо больше.


При таком раскладе американским и канадским биатлонистам в пору вообще с ума сходить...
2021-01-25 21:28
 # 62  Feo2500 Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Дмитрий Дудкин
Вот сейчас допустим Йоханнес Бе,после Антхольца поехал ДОМОЙ отдыхать,чувствуете разницу?
Можно быть Йоханессом или Тарей Бё,
можно и Ткаленко, но уже не то. )))
2021-01-25 21:41
 # 63  Дмитрий Дудкин (Полтава) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Я знаю, что многим не понравится мое мнение. Но не забывайте что по своей сути спорт – развлечение для масс, и 90% болельщиков ДОЛЖНЫ быть просто зрителями, которые отдыхают и развлекаются спортом. А не копаются в проблемах спортсменов и изучают все «изнутри». А у нас наблюдается попытка «показать как нам больно», чтобы посочувствовали. Вы хоть понимаете, что это совершеннейший бред и противоречит самой логике спорта? Это все равно, что исполнитель будет рассказывать, как в нашей климатической зоне тяжело сохранять голос, как не хватает хороших средств вообще как тяжело быть звездой в Украине. Странно?

Вот только Лена,сама сказала во вью что она НЕ ЖАЛУЕТСЯ,а это просто реалии..

"Ми не жаліємось, тому що самі обирали свій шлях"
2021-01-25 22:00
 # 64  Eugen (Харків) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Feo2500

Думаю, что современные возможности общения с родными и близкими, доступность интернета сводят эти сложности до минимума.

Это в корне ошибочное представление. Общение через мессенджер (даже с видеосвязью) - приемлемый заменитель на неделю-две. Но не на полгода.
2021-01-25 22:03
 # 65  Feo2500 Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Eugen
Это в корне ошибочное представление. Общение через мессенджер (даже с видеосвязью) - приемлемый заменитель на неделю-две. Но не на полгода.
Не соглашусь. Не знаю, как вы, а я это не раз испытывал на себе, поверьте я знаю о чём говорю.)
2021-01-25 22:05
 # 66  Santi (Trondhjem) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Вот только Лена,сама сказала во вью что она НЕ ЖАЛУЕТСЯ,а это просто реалии..

"Ми не жаліємось, тому що самі обирали свій шлях"


Конкретно Лена может и не жалуется, но общая канва интервью была сведена к этому зачем-то. Оно минорно-печальное. Ну правда, есть же в жизни биатлонистов прикольные особенности, нюансы, о которых реально никто не знает, о том же надевании лыж, винтовках, пристрелках и т.д.

Очень жду части об улучшениях, вот там будет реально много-много понятно мыслях и выводах!
2021-01-25 22:29
 # 67  АнастасияЮ (Одесса) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Feo2500
Мужикам может и по барабану отсутствие дома 6 месяцев) но женщины устроены немного по другому. Объятия никогда не заменит видеосвязь.
2021-01-25 22:44
 # 68  lionbiathlon (Мельбурн) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 АнастасияЮ
Мужикам может и по барабану отсутствие дома 6 месяцев) но женщины устроены немного по другому. Объятия никогда не заменит видеосвязь.
И ведь теперь нельзя на свой опыт сослаться. Но я думаю, что и здесь, при наличии желания, можно не согласиться: есть же женщины, которым по барабану - можно их в пример привести и распространить их индивидуальные особенности на всех женщин.
Да и не мужикам, а конкретно Feo2500. )
2021-01-25 23:34
 # 69  Feo2500 Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Мужикам может и по барабану отсутствие дома 6 месяцев) но женщины устроены немного по другому. Объятия никогда не заменит видеосвязь.
"Мы так близки, что слов не нужно
Чтоб повторять друг другу вновь
Что наша нежность и наша дружба
Сильнее страсти, больше, чем любовь
Веселья час и боль разлуки
Хочу делить с тобой всегда
Давай пожмём друг другу руки
И в дальний путь"... на сборы, как всегда. )))
2021-01-25 23:42
 # 70  phanтом Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 navigator
Ваш ник известен уже давно, но к сожалению профиль не заполнен. Сейчас на это мало кто обращает внимание, все равно напишут фигню. Но раньше, когда сайт был совсем другой, с такими незнакомцами не хотели разговаривать.
Да раньше и трава была зеленее... Честно говоря, не вижу в заполнении профиля особого смысла, тем более, как вы сами заметили, теперь. Да и просто лень)
Поэтому многого от Вас не прошу, хотя бы - Имя:)
Опять же не сочтите за наезд, чисто из вежливости - имя, сестра, Имя,,:))

Сергей. Простое, скучное и немодное. Хотя - что в имени?)
2021-01-25 23:58
 # 71  Дмитрий Дудкин (Полтава) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Оно минорно-печальное.

А должно было быть мажорное-веселое?Тогда с Леной,нужно было бы говорить совсем о другом,а так говорит об обыкновенности,хоть и с горечью.Ведь не зря же Лена работала в министерстве,и стыкалась совершенно с другими проблемами,той же бумажной волокитой и т.д. А жизнь спортсмена она другая,и не обязательно минорная,или мажорная...Да даже об этом рассказывая,Лена пыталась шутить немного,скрашивая интервью)
2021-01-26 00:02
 # 72  Дмитрий Дудкин (Полтава) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Не соглашусь. Не знаю, как вы, а я это не раз испытывал на себе, поверьте я знаю о чём говорю.)

Ага видеосвязь-заменитель,ну-ну)))Вот с вами тоже не согласен,когда общаешься с людьми вживую,или когда по мессенджеру,вы хотите сказать эмоции одинаковые?
2021-01-26 01:30
 # 73  Feo2500 Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Дмитрий Дудкин
Ага видеосвязь-заменитель,ну-ну)))Вот с вами тоже не согласен,когда общаешься с людьми вживую,или когда по мессенджеру,вы хотите сказать эмоции одинаковые?
Речь не о замене. О сглаживании негативных последствий долгого отсутствия дома. И в этом, современные средства коммуникации оказывают значительный положительный эффект. Это не только видео-связь с родными и друзьями. Это возможность быть в курсе жизни страны и родного города, мировых новостей и не только в сфере спорта.
Это возможность просмотра кино и сериалов, чтение книг и прессы, послушать любимую музыку, изучение иностранных языков :).
Я не случайно упомянул девяностые, когда этого всего не было. Разница очень ощутима.
И потом, на мой взгляд, Лена подспудно рассуждает в основном о текущем сезоне, хотя и пытается иногда обобщать, который сильно отличается от обычного в худшую сторону.
2021-01-26 06:57
 # 74  navigator Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 phanтом
Спасибо! Будем знакомы:)
2021-01-26 08:07
 # 75  lionbiathlon (Мельбурн) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Мы так близки, что слов не нужно
Чтоб повторять друг другу вновь
Что наша нежность и наша дружба
Сильнее страсти, больше, чем любовь
Веселья час и боль разлуки
Хочу делить с тобой всегда
Давай пожмём друг другу руки
И в дальний путь"... на сборы, как всегда. )))

Осталось только уточнить следующее: кто и кому написал эти стихи. )))))
2021-01-26 08:28
 # 76  lionbiathlon (Мельбурн) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Я не случайно упомянул девяностые, когда этого всего не было.
Да какая разница до 90-х?! Многие спортсмены тогда были детьми, а другие еще и не родились. У них нет возможности личного сравнения!
Как пример: крестьянский труд и быт не для каждого, мягко говоря. Но он был куда тяжелее лет 150 назад. Разве разумно проговаривать сегодняшнему крестьянину: да все у тебя хорошо, а вот 150 лет назад было действительно тяжело? Сравнение идет в рамках сегодняшнего дня с ДРУГИМИ профессиями.
2021-01-26 08:43
 # 77  lionbiathlon (Мельбурн) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл

Оно минорно-печальное.
Я не увидел особо минорно-печальных нот. Елена просто рассказывала про обычные жизненные моменты. Может классификация нот зависит от восприятия читающего?
2021-01-26 09:31
 # 78  Santi (Trondhjem) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Я не увидел особо минорно-печальных нот. Елена просто рассказывала про обычные жизненные моменты. Может классификация нот зависит от восприятия читающего?

Скажем так, есть негласное правило в мире спорта, по крайней мере во многих-многих его видах и странах - рассказать так, чтобы читающему захотелось пройти этот путь. Это и есть та штука, которая называется популяризация спорта. Все просто, читая интервью, или слушая передачу среднестатистический подросток или мама ребенка должна сказать - ""хочу, для себя /своего ребенка, хочу также". Этому учат еще до первых интервью детей в спортшколах, как только они выходят на уровень) Если после этого интервью подросток скажет "хочу", а не "да ну а фиг, у нас все плохо" - я заберу сои слова обратно.) И я говорю е про одержимого спортом ребенка, а про среднестатистчиеского.

В восприятии всего чувствуется разность менталитета просто, он у меня наш, но уже "присыпан" слегка. И поэтому я так остро ощущаю то, что считается нормой. Я только в этом вижу разницу. С этой точки зрения у Юли практически всегда именно "солнечные" интервью, у Пидручного часто такие получаются, его любя читать)
2021-01-26 09:42
 # 79  Eugen (Харків) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Santi
Если "загоревшийся" ребёнок пр лет и столкнётся с реальностью - он все равно рано или поздно (скорее, рано) бросит.
Это же интервью - попытка хоть немного повлиять на изменение реальности.
2021-01-26 10:08
 # 80  al'bishka (Нешер) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Santi
Хмм.Я тоже живу давно за границей.Не согласная я:)
Во-первых,далеко не всегда иллюзии-это есть хорошо.Ребенок быстро столкнется с реальностью ,и если он не готов,он бросит.А вот если у него открыты глаза,то есть шанс ,что он потерпит и выйдет на тот уровень,где ему начнут помогать.Чем не другая точка зрения?
Дима в интервью такие серьезные вещи не обсуждает.Он,вообще,глубоко не ныряет.Интервью у него разные-были и веселые,а были и не очень.
У Джимы,вообще,правило.Она дает интервью только после хороших результатов.Чего бы не быть в хорошем настроении.А простые жизненные интервью Юля не дает.
Большое спасибо Лене,что она,вообще,согласилась говорить о малоприятных вещах.Могла бы рассказывать 2 часа,какая она молодец и сколько у нее медалей,и как она усердно тренируется.Получилось бы очень вдохновляюще,я думаю:)
2021-01-26 10:41
 # 81  Santi (Trondhjem) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Могла бы рассказывать 2 часа,какая она молодец и сколько у нее медалей,и как она усердно тренируется.Получилось бы очень вдохновляюще,я думаю:)

Э нет, спортсмен способны любить себя в интервью не способен на результат) Поэтому на такое еще и на два часа Лена вряд ли способна. Конечно есть разные точки зрения, нисколько не претендую на истину в последней инстанции.

2 Eugen
Это же интервью - попытка хоть немного повлиять на изменение реальности.

Так мы вряд ли как-то в состоянии повлиять хоть на что-то) Я имею ввиду, болельщики. Если это попытка вынести проблемы за пределы узкого круга сборной - то она слишком малоскандальная, чтобы обратили внимание. Скорее уж это крик души. Вызывает сочувствие, сопереживание, но вряд ли что изменится... Поэтому очень жду выводов по поводу того, как все изменить)

Мне кажется тут два варианта - результат - появление спонсоров, но их нужно кому-то истерически искать и выдирать. Это должен быть цепкий человек. умеющий беседовать с бизнесом. Но без результата и нормальных трансляций спонсор не придет.

Второй вариант еще более бесперспективный - искать рычаги влияния на государство... Но тут без результата тоже нечем крыть...
2021-01-26 11:23
 # 82  al'bishka (Нешер) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Santi
Джима вполне способна ,и не сказать,что у нее нет результатов:)
Я,например,не особо верю в лучшее.Не из-за молодых,а из-за общей экономической ситуации.
2021-01-26 11:32
 # 83  lionbiathlon (Мельбурн) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 albishka
Дима в интервью такие серьезные вещи не обсуждает.
Да, не обсуждает. Он просто скажет несколько вроде простых слов простым языком, а потом улыбнется, и сразу все становится ясно, без слов.
Помнишь фильм после его ЧМ? Посмотри, при случае, еще раз.
2021-01-26 11:35
 # 84  lionbiathlon (Мельбурн) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Santi
Скажем так, есть негласное правило в мире спорта, по крайней мере во многих-многих его видах и странах - рассказать так, чтобы читающему захотелось пройти этот путь. Это и есть та штука, которая называется популяризация спорта. Все просто, читая интервью, или слушая передачу среднестатистический подросток или мама ребенка должна сказать - ""хочу, для себя /своего ребенка, хочу также". Этому учат еще до первых интервью детей в спортшколах, как только они выходят на уровень)
Я стараюсь такое не читать.
2021-01-26 11:45
 # 85  lionbiathlon (Мельбурн) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 albishka
.Ребенок быстро столкнется с реальностью ,и если он не готов,он бросит.
Да, уже в классе 2-3, когда мальчик-биатлонист получит в пятак от одноклассника мальчика-боксера, ну когда будут девочку делить.
2021-01-26 11:55
 # 86  iiiryna (Львів) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Все просто, читая интервью, или слушая передачу среднестатистический подросток или мама ребенка должна сказать - ""хочу, для себя /своего ребенка, хочу также". Этому учат еще до первых интервью детей в спортшколах, как только они выходят на уровень) Если после этого интервью подросток скажет "хочу", а не "да ну а фиг, у нас все плохо" - я заберу сои слова обратно.) И я говорю е про одержимого спортом ребенка, а про среднестатистчиеского.
Як мама підлітка, який купу років присвячує себе спортивній гімнастиці скажу так - багато дітей готові йти на жертви заради спорту, особливо, коли бачать такі надихаючі результати як, для прикладу, у Олега Верняєва. Але коли його підозрюють у вживанні допінгу і відсторонюють від змагань - оце вже їх демотивує. Як і Сєднєва запрошують працювати біатлонним експертом. Адже діти за правду і відвертість а не фальш і несправедливість.
2021-01-26 12:01
 # 87  Santi (Trondhjem) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Як мама підлітка, який купу років присвячує себе спортивній гімнастиці скажу так - багато дітей готові йти на жертви заради спорту, особливо, коли бачать такі надихаючі результати як, для прикладу, у Олега Верняєва. Але коли його підозрюють у вживанні допінгу і відсторонюють від змагань - оце вже їх демотивує. Як і Сєднєва запрошують працювати біатлонним експертом. Адже діти за правду і відвертість а не фальш і несправедливість.

Ну да, это уже другая сторона медали. А Олег вообще очень плохой пример по многим качествам, увы( и как спортсмен, и как гражданин, и как человек. Но это уже другая история и для другого сайта...

[ 1, 2, 3 ]

Останні обговорювані новини
    Юрай Санітра: Була апеляція - контакт з гвинтівкою є передачею (7)
    Турнір прогнозистів сезону 2020/21. РЕЄСТРАЦІЯ (148)
    Нове-Мєсто 2021. Результати жіночої естафети (394)
    Стартові склади гонок п'ятниці (87)
 
Додати коментар
Вітаємо:
1. Якщо ви вже реєструвалися на сайті, введіть ваш E-mail і пароль.
2. Якщо ви залишаєте коментар перший раз, вам необхідно придумати нікнейм, і ввести ваш E-mail і пароль.


Ім'я або Нікнейм: (не вводьте його якщо ви вже реєструвалися раніше)

E-mail:

Пароль:

Забули пароль?

Коментар

Кубок світу
# Ім'я Очки
1 Тіріль Екхофф 803
2 Ганна Еберґ 765
3 Марте Олсбю Ройселанд 759
4 Ліза-Тереза Хаузер 679
5 Доротея Вірер 639
6 Франциска Пройсс 638
7 Анаїс Шевальє-Буше 531
8 Ельвіра Карін Еберг 522
9 Дінара Алімбекова 503
10 Маркета Давідова 501
Весь рейтинг
assessments
Оцінки в останній гонці


vote
Нравится ли вам новый внешний вид сайта?
 
Неплохо для начала, но нужны доработки
vote
160
Мне не интересна новая версия, буду пользоваться старой
vote
137
Дизайн неудачный, сайт стал менее удобным
vote
102
Да, все отлично, дизайн современный, навигация удобная
vote
73
 
проголосовать



popular profile

Росія  Олександр Лоґінов
Фінляндія  Кайса Мякяряйнен
Україна  Валентина Семеренко
Норвегія  Уле-Айнар Бйорндален
Україна  Юлія Джима
Україна  Віта Семеренко
Франція  Мартен Фуркад
Білорусь  Ірина Кривко
Норвегія  Еміль-Еґле Свендсен
Україна  Дар'я Блашко
Італія  Доротея Вірер
Україна  Дмитро Підручний
Норвегія  Йоханнес-Тінґнес Бьо
Білорусь  Дар'я Домрачева
Україна  Анастасія Меркушина

interview

2021-03-04
Юрай Санітра: Була апеляція - контакт з гвинтівкою є передачею

2021-02-23
Андрій Доценко: У момент, коли їхав зі спуску, я наїхав на захисну маску

2021-02-22
Володимир Бринзак: Виступ команди в Поклюці став приємним сюрпризом

2021-02-21
Коментарі. ЧС-2021, чоловічий мас-старт

2021-02-21
Володимир Бринзак: Будемо робити все можливе, аби зміна поколінь відбулася

2021-02-21
Юрай Санітра: Не було соромно дивитися на нашу команду