|
|
.gif)
|
|
|
2016-12-07 17:42 | #Зрада і #ВсеПропало, або Особливості українського старту сезону
|
|
|
|
Перший повноцінний тиждень сезону викликав бурю емоцій в українських уболівальників. Приводів, як для набору швидкості, було хоч відбавляй. Ну і головний, мабуть, - підвищення популярності біатлону в країні і, як наслідок, - поява величезної армії нових фанатів. Ця стаття - для них в тому числі.
Все за планом, шеф?..
Безумовно, головна увага уболівальників була прикута до виступу наших кращих біатлоністів на першому етапі Кубку світу в Остерсунді.
Треба визнати, вийшло воно нерівним, а на тлі успіхів старту сезону протягом останніх років, до яких вже звикли вболівальники, - навіть, скоріше, негативним, якщо відштовхуватися виключно від результатів, особливо перших днів. Під кінець етапу українці трохи додали оптимізму в ряди своїх шанувальників, але до того моменту хвиля # ВсеПропало мало не змила аудиторію. Ну, і # Зрада, звичайно - куди ж без неї в сучасних українських реаліях :)
Давайте поміркуємо. Все-таки біатлон - це не тільки очі і серце, а й мозок, і йому теж періодично треба давати щось пожувати :)
Напередодні сезону керівництвом федерації була озвучена головна задача - проявити себе на чемпіонаті світу, щоб напередодні олімпійського сезону в повній мірі набути впевненості в собі. Як попутна оголошувалася мета: випробувати трасу і по можливості домогтися успіху на передолімпійському тижні, плюс не акцентувати, але малося на увазі - зберегти діючі квоти на виступ в Кубку світу в олімпійському сезоні. Причому, останнє не менш важливе, ніж перше - напередодні Пхенчхана будь-яка додаткова можливість перевірити в бойових умовах кандидатів на олімпійську путівку буде абсолютно не зайвою.
В принципі, мета завоювання медалей чемпіонату світу так чи інакше ставилася завжди. Навіть якщо це не озвучується і навіть якщо публічно спростовується. Таку мету можуть поставити або керівники, або тренери, або самі спортсмени перед собою (від чого завдання не стає менш відповідальним). І тренери завжди планували підготовку протягом сезону таким чином, щоб пік можливостей спортсмена припадав на головний старт сезону (до речі, у кожного спортсмена він свій - може бути чемпіонат світу, а може бути - чемпіонат Європи або Універсіада, в залежності від того, який план на сезон розробляється для того чи іншого спортсмена).
Маленький лікнеп для початківців уболівальників. Готовність спортсмена в сезоні можна представити у вигляді синусоїди: Підйом - Утримання - Спад - Підйом, і т.д. Чим більші інтервали між піками форми, тим тренерам простіше цей процес контролювати, відповідно, більше гарантій того, що результат роботи буде очікуваним. На практиці використовуються дві стратегії підготовки: однопікова (тільки на головний старт) і двопікова. Ні, можна, звичайно, рівнятися на Мартена Фуркада і говорити про многопікову готовність - це всього лише говорить про те, що Мартен - спортсмен унікальний, і його спади схожі на піки більшості суперників.
Як правило, українська команда виходила на два піки в сезоні: до перших етапів Кубку світу, а потім - до головного старту в кінці лютого - початку березня. Але особливістю сезону 2016/17 є досить ранній чемпіонат світу - він пройде в Хохфільцені вже на початку-середині лютого. Отже, звичну схему підготовки довелося коригувати.
Яким шляхом могли піти наші тренери? І чому в Остерсунді, на відміну від попередніх сезонів, результати команди були менш успішними? Не будучи залученим в підготовчий процес, можемо пофантазувати і припустити два варіанти.
Перший - тренери обрали стратегію однопікової підготовки. У цьому випадку вже в Поклюці, а тим більше в Нове-Мєсто ми побачимо якісно інші результати команди. Цілком імовірні і більш успішні, ніж зазвичай, результати другого триместру - січневих етапів Кубку світу. Хоча невеликий спад під час новорічної паузи логічний і природний.
Другий варіант більш "хуліганський", парадоксальний: не змінювати звичну схему підготовки, просто змістити її на два тижні, щоб другий пік припав на середину лютого. У цьому випадку перший пік - не на Остерсунд, а ... за два тижні до нього. До речі, на користь такої версії говорить хороший стан наших дівчат в Шушені і хлопців - на фоні північноамериканських суперників під час контрольних тренувань в Канаді. Плюс - захворювання Олени Підгрушної та Ірини Варвинець, а ми знаємо, що організм спортсменів найбільш схильний до захворювань саме в пікові періоди готовності. Однак тренери та президент федерації висловлюють впевненість, що далі результати спортсменів будуть рости, таким чином спростовуючи це припущення.
Можливий ще й третій варіант: Юрай Санітра і Урош Велепец готували команди до Остерсунду, але синхронно промахнулися. Він теж має право на життя, якщо ставити під сумнів кваліфікацію тренерів, що приводили своїх підопічних до перемог і призів на Олімпіадах і чемпіонатах світу.
У будь-якому випадку, найближчі етапи в Словенії і Чехії дадуть відповіді на багато питань. І, будемо сподіватися, розвіють песимізм вболівальників. Але піднімати шум поки, точно, не варто.
Як посварилися ...
Минулий тиждень подарував любителям "смаженого" чергове напруження по лінії Бринзак - Зоц. Після переходу в збірну Молдови української біатлоністки Сніжани Тісеєвой, второваною стежкою виявили бажання пройти ще дві наших спортсменки - Алла Гіленко і Анастасія Ничипоренко. Всі три - підопічні Миколи Зоца. В ефірі UA: Перший Володимир Михайлович більшу частину відповідальності за виникнення цієї ситуації поклав на Миколу Миколайовича.
# Зрада? А як же?! :))
В принципі, якщо такий казус виникнув би у стандартних умовах - на нього ніхто не звернув би увагу. Ну, справді: Алла і Настя - дві чудові дівчини і непогані біатлоністки. Але, вийшовши з юніорського віку, треба вже хоча б претендувати на потрапляння в основну збірну, якщо розраховувати на щось серйозне в біатлоні. Але результати цьому не сприяли, а після того, як на збори з основою поїхали молодші Кривонос та Дмитренко, не кажучи вже про Меркушину і Журавок, які мають досвід виступів на Кубку світу, стало очевидним, на кого буде зроблена ставка в найближчому майбутньому.
Але спортсмен повинен змагатися. На жаль, розвиток внутрішньоукраїнських стартів на даний момент в силу різних причин не достатній, щоб забезпечувати повноцінну кар'єру спортсмена. Потрібні міжнародні старти високого рівня. Тому цілком природне бажання Гіленко і Ничипоренко виступати, нехай і під іншим прапором, особливо маючи перед очима досвід Тісеєвої. І добре, що в тому ж телеінтерв'ю президент федерації натякнув, що дівчатам це може бути дозволено. Важливо тільки, щоб такий рух не набув характеру епідемії.
Однак ситуація ускладнилася тим, що сталася вона на тлі триваючої гострої дискусії щодо підготовки провідної спортсменки Миколи Зоца - Ірини Варвинець. Нагадаємо, в міжсезоння, за словами президента федерації, було досягнуто згоди, що Іра буде готуватися разом з іншими дівчатами під керівництвом Уроша Велепеца, але під контролем свого особистого тренера. Цьому повинно було посприяти і призначення Миколи Миколайовича старшим тренером чоловічої команди.
Але протягом підготовчого періоду Варвинець частину підготовки провела з особистим тренером, а не з першою командою. Потім була хвороба і, як наслідок, - невисокі результати, для самої ж Іри, на першому етапі Кубку світу. Все це в комплексі породило в середовищі уболівальників палкі суперечки про те, хто правий, а хто винен.
Те, що такий конфлікт існує в українському біатлоні - погано. Те, що він вийшов назовні і став надбанням широкої громадськості - ще гірше. Те, що ця широка громадськість стала активно смакувати ситуацію і вільно чи мимоволі підкидати дров у багаття - зовсім нікуди не годиться.
Володимир Бринзак і Микола Зоц - два кити (насправді їх набагато більше), на яких тримається сучасний український біатлон. Про роль президента в забезпеченні нормального функціонування першої збірної сказано чимало. У свою чергу, Зоц - один з охоронців традицій чернігівської школи біатлону, що є базовою для збірних України різних рівнів - досить подивитися на результати внутрішнього чемпіонату.
Обидва - сильні люди, не позбавлені здорових амбіцій. Обидва - абсолютно віддані біатлону. Обидва - прагнуть вивести український біатлон на максимально високий рівень, нехай часом і мають відмінні один від одного погляди на нюанси.
Але двоє безмежно закоханих в біатлон чоловіків обов'язково знайдуть спільну мову. Зобов'язані знайти. Це та любов, яку можна розділити. І це борг перед справою, якій обидва вони присвятили життя.
Короткий корейський вояж Ольги Абрамової
Закінчення тижня подарував стрімко короткий, як постріл гвинтівки, міні-скандал, викликаний заявою російського телекоментатора Дмитра Губернієва про нібито перехід української біатлоністки Ольги Абрамової у Південну Корею.
Звучало це правдоподібно, оскільки рік тому таку пропозицію отримувала Яна Бондар, яка вирішила в кінце кінців продовжити кар'єру в Україні. Ситуація з Абрамовою кардинально відрізняється тим, що ні пропозиції, ні наміру самої спортсменки змінити обстановку не було. Оля відбуває дискваліфікацію, термін якої закінчується через два місяці. І вже зараз, згідно дисциплінарних правил, за два місяці до закінчення терміну дискваліфікації, вона отримала право відновити тренувальну роботу разом зі збірною. І вже передноворічний збір в Поклюці проведе разом з дівчатами під керівництвом Уроша Велепеца. Про це Оля розповіла в інтерв'ю нашому сайту.
Але за ті півдня, поки ситуація перебувала в підвішеному стані (між моментом оприлюднення інформації в ефірі і спростуванням в інтерв'ю) потоки # Зради і # ВсеПропало заполонили коментарі фанатів. Хочеться в черговий раз закликати вболівальників до стриманості. Біатлон - вид спорту, де критично необхідно вміння в потрібний момент стримати емоції. У тому числі і для вболівальників :)
Залишається тільки побажати Ользі успіхів у поверненні після річної паузи і досягненні амбітної мети: ні багато ні мало - пробитися на чемпіонат світу в Хохфільцені. Також відзначимо, що Дмитро Губернієв знайшов в собі сили вибачитися в ефірі вже на наступний день, нехай сталося це і в досить м'якій формі, щоб вважатися спростуванням :)
І зовсім наостанок хочеться звернути увагу, що за підсумками Остерсунду спортсмени збірної почали активніше спілкуватися зі своїми вболівальниками. У зв'язку з цим не можна не відзначити ентузіазм Сергія Рушницького і цікаві знахідки Андрія Столярчука. Ну і висловити надію, що бажання спортсменів йти на контакт буде тільки зростати, і збірна України буде Рідною Командою для усіх своїх вболівальників, а не тільки для тієї, незначної за масовістю, найбільш активної частини, яка може дозволити собі виїзди на етапи Кубку світу.
Таким видався старт сезону. Насичений дуже різними емоціями, але який дозволяє зберігати оптимізм. Ну, а якщо для Вас все одно # ВсеПропало, то пора закінчувати поточний сезон. Для всіх інших - продовжимо в Поклюці!
Євген Тарасенко, biathlon.com.ua
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 63)
|
[ 1, 2, 3 ]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
400
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
132
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
39
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
