|
|
.gif)
|
|
|
2018-05-21 13:22 | Валерія Дмитренко: «Завжди вірю в краще» (1 частина)
|
|
|
|
Улюблений стадіон і улюблений етап - Обертілліах (Австрія);
Улюблена книга - Сільвія Плат «Під скляним ковпаком»;
Улюблена музика - слухаю все, що до душі, все залежить від настрою;
Улюблений колір - фіолетовий;
Улюблена тварина - собаки і шиншили;
Що найбільше цінуєте в людях – ціную чесність;
Що можете пробачити другові, а чого - ні - не прощу зради;
Який вид спорту, окрім біатлону, подобається найбільше - спортивна гімнастика і бої без правил;
Улюблена пора року - люблю весну і зиму.
Біатлонна сім'я
Відкриваючи сайт IBU, ми одразу ж бачимо слоган: «Біатлонна сім'я», і це принципова позиція Міжнародного союзу біатлоністів щодо взаємозв'язку організації, спортсменів, національних федерацій і, звичайно ж, вболівальників. Тема сім'ї взагалі дуже актуальна для цього виду спорту, де представлені різні покоління біатлонних династій, брати і сестри, які виступають разом, в одній команді, як, наприклад, брати: Фуркад, Бе, Клод, Прими; сестри: Оеберг, Фіалкови, Семеренко і багато інших.
Поки Валя і Віта Семеренко завойовували олімпійські нагороди, медалі на чемпіонатах світу та етапах Кубку світу, в української збірної непомітно виросли, набралися сил і досвіду представники іншої сім'ї - сестри Дмитренко, молодша з яких, Христина, вже встигла стати Олімпійською чемпіонкою ЮОІ.
Біатлон для сім'ї в 2011 році відкрила старша з сестер - Валерія. Вона з дитинства полюбляла спорт, займалася футболом і легкою атлетикою. Саме тренер по футболу і зіграв у долі сестер Дмитренко визначальну роль. Сама спортсменка говорить про себе з часткою іронії: «У мене характер якийсь незрозумілий ...». Може, тому футбол через деякий час набрид, і наставник дівчат, який був добре знайомий зі Світланою Ворчак, порадив зайнятися біатлоном, щоб «такі спортивні дівчатка не пропадали». Так, в сім'ю і в серця сестер Дмитренко увірвався біатлон.
Коли відчай змінюється вірою в себе
Валерія тоді вчилася в школі, в 9 класі. Почалося спортивне життя - зі зборами, багатогодинними тренуваннями ... Поєднувати навчання і спорт ставало все складніше: «Пам'ятаю, як приїжджала вчителька з літератури, - розповідає спортсменка, - пояснювала, що і як треба робити, вчила одразу все вірші, які були в шкільній програмі. До речі, улюбленими предметами в школі були зарубіжна література та всесвітня історія».
Дівчина якось одразу і серйозно закохалася в біатлон. Вона викладалася на тренуваннях, виконувала всі завдання тренера. Згодом прийшли і перші перемоги, того ж літом, в дуельній стрільбі, коли поруч були біатлоністки набагато досвідченіші за неї. Наступного дня в кросі Валерія стала третьою. Але швидкі перемоги пройшли, прийшла зима і дівчина зрозуміла: попереду її чекає важка праця, нескінченні тренування, якщо вона дійсно хоче чогось досягти: «Довго не приходили перемоги, я майже втратила надію, дуже хотілося показати хороший результат, - каже біатлоністка, - але після того, як я приїхала з Європейського юнацького олімпійського фестивалю, то відчула, що можу боротися і вірю в себе. Тоді і результати покращилися, і прийшли перші, вже справжні, перемоги».
Коли сестра поруч
У біатлон сестри прийшли практично разом. Спочатку ставлення до спорту було аматорським, адже на світі є маса важливіших речей... Христина незабаром взагалі перестала ходити на секцію. Але Валерія зрозуміла, що цей вид спорту - її покликання, до тренувань стала ставитися серйозно, з'явилися конкретні цілі. Та без сестри їй було не дуже затишно, Валерії вдалося переконати Христину повернутися на трасу: «Через пару місяців моїх умовлянь вона повернулася, і ми стали справжньою опорою одна для одної в спорті». Дівчата щиро переживають та вболівають за результати одна одної, намагаються допомагати всім, чим тільки можуть. Якщо хтось з них закінчує гонку раніше, то неодмінно летить на трасу, щоб підтримати іншу.
Чимало переживань випало на долю Валерії, коли Христина поїхала на ЮОІ в Ліллехаммер: «Перед Олімпіадою Христина сильно виросла в фізичному плані, я розуміла, що не тягну за нею, з таким стимулом вона тренувалася, в її роботі було стільки мотивації і бажання. Сестра мені допомагала багато в чому, я їй допомогла в стрільбі, тому що на вогневому рубежі відчуваю себе більш впевнено. Якщо чесно, то стріляти мені подобається більше, ніж бігати). Я рада, що у мене є сестра в спорті. Ми весь час запитуємо одна в одну: «А як моя техніка, все нормально або жах?», «Чи все я правильно роблю?». Питань багато, але я знаю, що сестра зі мною завжди чесна і відверта, завжди скаже правду. Коли Христюша бігла на Олімпіаді, ми всією (на той момент) юнацькою командою дивилися по сівідаті ці гонки і до останніх метрів були в напрузі. Я дуже переживала, напруга «зашкалювала», особливо в тій самій, переможній гонці. В перші хвилини не могла повірити, кричала від захоплення, писала матусі, яка була вдома, вітала сестру, говорила, як пишаюся нею».
Підготувала Ганна Осолодкіна
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 3)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
348
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
119
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
