Кубок світу
# Ім'я Очки
1 Йоханнес-Тінґнес Бьо 1262
2 Тар'єй Бьо 1080
3 Йоханнес Дале-Шевдаль 949
4 Стурла Легрейд 862
5 Ветле-С’ястад Крістіансен 817
6 Емільєн Жаклен 712
7 Ендре Стрьомсгейм 700
8 Томмазо Джакомел 688
9 Себастьян Самуельссон 671
10 Мартін Понсілуома 638
Весь рейтинг
останнє фото
Всі фотогалереї
Головна
Обговорення   07:46
Турнір
Усе про біатлон
Чат
Блоги
Інтерв'ю
Преса
Голосування
Трансляції на ТБ
Сайти про біатлон
Контакти
Календар
Кубок світу
Кубок IBU
Юніорський кубок IBU
Результати
Кубок націй
Кубок націй IBU
Статистика стрільби
Швидкість спортсменів
Біатлонна статистика
Наша збірна
Автографкарти
Фотогалереї збірної
Особисті фотографії
Чемпіонати України
Спорт-школи України
Профайли
Фотогалереї
registration
Реєстрація
Вхід
Мій профайл
next race

Кубок світу, Кенмор
2024-03-17 22:20 (CET)
Мас-старт 15 км, Чоловіки

Наступна трансляція

Кубок світу, Кенмор
2024-03-17 22:20 (CET)
Мас-старт 15 км, Чоловіки

Час київський

Всі трансляції



2019-08-27 13:43 |

Христина Дмитренко: Було достатньо смсок, що мені пора зав'язувати з біатлоном


Христина Дмитренко - та сама зірочка на небі українського біатлону, яка вже кілька років намагається яскраво світити, вселяючи надію в душі наших уболівальників. З кожним роком робити це, відверто кажучи, все складніше. Кожен сезон дається все важче, а перехід у дорослий біатлон на носі. Це служить однією з головних причин для порції критики, яку Христина отримує регулярно. Але мало хто знає, що їй довелося пройти до цього, і як важко дається кожен крок у великому спорті. Христина Дмитренко відверто про гроші, спорт, критику і депресію:
 
- Як твої справи, як настрій перед змаганнями?
 
- Поки все добре (сміється). Трохи відпочили перед гонками і настрій покращився.
 


- По суті, для вас сезон вже почався. З якими думками і бажаннями входиш в біатлонний рік?

 
- Ось зараз, чесно скажу, присутня якась невпевненість, адже в останні два роки в мене були далеко не найкращі результати. Тому, зараз вже хочеться подивитися, як на них позначиться підготовка з юніорською командою.
 
- Минулий сезон для тебе - це провал?
 
- Так, безумовно. Це був мій найгірший сезон. Просто хочеться скоріше його забути і залишити десь позаду, як один з етапів, який залишився позаду.
 
- Чисто функціонально можеш оцінити себе в тому сезоні? Що було не так?
 
- Я навряд чи можу якось об'єктивно давати оцінку свого стану, який був тоді. Я, як і всі дівчата, виконувала програму тренерського штабу і очікувала кращих результатів.
 
- Окей, ось зараз можеш порівняти свій стан в даний момент, і згадати те, що було рік тому?
 
 - Не знаю, як це описати, але ось зараз є така маленька надія, що ось все піде як треба. Я добре себе почуваю, непогано виконувала свою роботу. У минулому сезоні теж ніби як добре підходила до офіційних стартів, але потім з кожною гонкою впевненість пропадала і пропадала.
 
- Це через погані результати?
 
- Так, через результати, до того ж, я сама відчувала, що щось йде не так.


 
- Напевно, такий хід подій б'є по моралі.
 
- Так, і причому дуже сильно. Коли ти чисто морально спустошений і фізично відчуваєш себе не найкращим чином, словами не передати, як тяжко.
 
- Майже всю передсезонку ти, разом з ще деякими дівчатами з юніорської команди, відкатала з основою і під керівництвом Андрія Прокуніна. Ця підготовка пішла тобі на користь чи навпаки?
 
- Ну... я думаю, що на користь. Тоді ми виконали дуже великий обсяг роботи, а зараз ось реально менше робимо, і я це відчуваю.
 
- Ну, ось в цьому і було питання. Чи не перевантажили вас?
- Я не знаю, що тобі на це відповісти, чесно. Може і так. Я ж не тренер, поки не до кінця розумію, що правильно або неправильно. Я завжди намагалася робити багато навантажень. Ще із зовсім юних років, коли почала займатися під керівництвом Ворчака, я вже виконувала обсяг роботи не за своїм віком, а на декілька років старше.
 
- У минулому сезоні у нас на юніорському чемпіонаті світу гарно показала себе Катя Бех. Не було думки, що на її місці або поруч з нею на п'єдесталі могла бути ти?
 
- (Сміється) Ні, абсолютно. Ми ж займалися за різними програмами, у різних тренерів, тому таких думок і близько не було.
 
- Ми вже говорили з тобою, що погані результати б'ють по моралі. Було таке, що біатлон тебе приводив до депресухи?
 
- Так звісно. Всяке бувало, від невеликого смутку до серйозної депресії. Думок, щоб зав'язати зі спортом, не було, але моментами бувало дуже тяжко.
 
- Коли останній раз ловила себе на думці, що ти, прям, в депресії?
 
- Ну, ось в кінці минулого сезону. У мене тоді ще були проблеми з коліном. Ну, вони і зараз є, але я ось півтора місяці його лікувала і відпочивала.
 
- Ти, відпочиваючи, кайфувала чи була в напруженні, через те, що на час залишилася без фізичних навантажень?
 
- Я перший час була стурбована, що не виконую навіть якусь базову роботу. Але розуміла, що це просто необхідно, тим більше, після такого непростого сезону.
 
- Були моменти, коли хотілося просто напитися?
 
- Ні, я взагалі в це міжсезоння не вживала алкоголь, та й бажання особливого не було. Як на мене, то алкоголь - це не та тема, яку поки варто обговорювати в такій ось медійній площині.
 
- Давай про позитив. У тебе був певний зліт у кар'єрі - це золото на юнацькій Олімпіаді в Ліллерхамері. Після цього досягнення з'явилася якась надупевненість в своїх силах?
 
- Ні, у мене такого не було. Я ж розуміла, що це тільки юнацький рівень.
 
- Та облиш, адже ейфорія точно була.
 
- Ну, не без цього. Я була дуже задоволена собою і раділа тому, що вся виконана робота вилилася в такий результат. Вийшло подарувати позитивні емоції батькам, усім, хто зі мною працював весь цей час, ну і собі звичайно ж (сміється).
 
- Які емоції відчуваєш, коли приходиш в НОК, а там висить твоя фотка в скляній рамці?
 
- А я її не бачила ще.
 
- Серйозно? Я бачив, а ти до сих пір ні? (сміється)
 
- Сама ось не розумію, як так сталося (сміється).
 
- До речі, що там було щодо призових після Ліллерхамера?
 
- Ой, я вже й не дуже пам'ятаю, якщо чесно.
 
- Ні-ні, згадуй, це ж цікаво.
 
- Мені тоді подарували телефон і грошенята.
 
- А яка сума грошей була?
 
- 20 тисяч гривень готівкою було від Володимира Михайловича і 2,5 тисячі на місяць в якості стипендії мені НОК давав.
 
- Ага, і як ти їх витратила?
 
- Так, я їх особливо і не витрачала, поклала тоді на рахунок, вони там лежали просто певний час.
 
- Вони так і лежать у тебе недоторканими?
 
- Ні, я тоді квартиру купила.
 
- Стоп. Чернігів відносно недорогий, але як ти могла купити квартиру за такі гроші?
 
- А, так я просто весь час відкладала, то зарплату, то якісь призові.
 
- Як ти взагалі прийшла до цього? Адже мало бути цілеспрямоване рішення, щоб купити квартиру.
 
- Ні-і. Ось була премія Петра Новаковського, начебто так вона називалася. У ній в категорії до 18 років вибирається найкращий спортсмен Європи. Власне, я там перемогла і отримала призові в розмірі 12 тисяч євро. Ось, відповідно, це і був основний внесок на покупку квартири. Ці гроші потрібно було кудись вкласти і надати чек про те, як ця сума була витрачена. Тут, швидше за все, вибір - машина або квартира. Але мені на той момент ще не було 18, прав немає і водити я не вмію. Та й взагалі, більш доцільним виглядало придбання власного житла.
 
- У 17 років у тебе вже була власна квартира? Вау.
 
- Так, але, ясна річ, що я ж її не сама купувала. Мені допомагала мама і міська влада. До того ж, як я розумію, забудовники цього будинку дізналися, що я спортсменка, зробили мені певні знижки і також допомагали з усім цим процесом. Та й взагалі, багато хто надавав мені допомогу в цьому моменті.
 
- Після того золота на юнацькій Олімпіаді не прилітало пропозицій про зміну громадянства?
 
- Ні, жодного разу такого не було, навіть натяків. Ну, прізвища я називати не буду, але було таке, що говорили: «Ось звернися до цієї людини, якщо буде бажання, він тобі допоможе».
 
- Прізвища називати поки не можемо?
 
- Ні в якому разі.
 
- В інтерв'ю трирічної давнини ти сказала, що тобі вже не так цікаво займатися зі спортсменами твоєї вікової групи, нібито тобі набагато краще тренуватися з сильнішими спортсменами, щоб тягнутися за ними. Зараз щось змінилося?
 
-Ні, мені все так само подобається займатися зі старшими. Ось, наприклад, мені дуже комфортно працювати з Анею Кривонос. Вона старша за мене на два роки, але нам дуже добре разом тренуватися.
 
- У тому ж інтерв'ю ти казала, що за рік в школі була лише тричі. Зараз як йдуть твої справи з навчанням?
 
- Справи добре, правда, іноді забуваю на якому я курсі (сміється). Мене, буває, запитують, а я кажу, що на другому, потім згадую, що на третьому і ось уже на четвертий переходжу.


 
- На виборах президентських і парламентських встигла проголосувати?
 
- Так, я як раз була вдома в цей час.
 
- Як тобі зміна влади в нашій країні?
 
- На даний момент я поки зі схваленням ставлюся до того, що відбувається в країні, і до того, яким чином нова влада намагається щось змінити. Не знаю, наскільки це все правильно, адже я досить далека від якоїсь серйозної політичної аналітики, але можу сказати одне - поки нова влада викликає почуття довіри, це однозначно.
 
- Назви три речі, які б ти хотіла змінити в нашій країні.
 
- Дуже хотілося, щоб в нашій країні, нарешті, змінилася сама система державного управління. Друге - хочу реального розвитку різної інфраструктури країни, щоб сюди приїздило більше туристів, і щоб наші люди їздили за кордон відпочивати, а не працювати. І, звичайно ж, хотілося б викорінити ту корупцію, яка у нас зараз є, вона зупиняє неймовірно багато процесів, як на мене. Ну, і найголовніше - щоб не було війни.
 
- Ми вже згадували, що тобі 20 років. Це ж сама жара для особистого життя, усіляких розваг та іншого. Але ти більшість свого часу віддаєш спорту. Наскільки тобі вдається балансувати між цими двома межами?
 
- Я ж в спорті давно, тому для мене в цьому немає нічого нового. Так, він забирає багато часу, але це не дивно, адже саме спорт у мене зараз стоїть в пріоритеті. У мене на даний момент є стосунки. З хлопцем зустрічаємося близько півроку, поки все добре і виходить вдало поєднувати заняття улюбленою справою і особисте життя.
 
- Ти ж постійно в роз'їздах, а це, напевно, дуже його напружує.
 
- Слухай, ну таке життя спортсмена, нічого з цим не поробиш. Він прекрасно розуміє мої пріоритети і у нас в цьому плані немає ніяких проблем, все добре. На рахунок того, щоб погуляти і відпочити, повір, час завжди може знайтися, було б бажання.
 
- Ти ще досить молода, але все ж, не відвідували думки про те, щоб відсунути спорт на другий план заради особистого щастя?
 
- Ні-ні, та й близько такого не було. Знаєш, я собі так збудувала невеликий план - відбігати два олімпійських цикли обов'язково, а потім вже задуматися про сім'ю і особисте життя. Але поки тільки спорт в моїй голові.
 
- Розкажи, як провела свою останню відпустку?
 
- Я ось їздила до Ізраїлю, у мене там мама живе і працює вже кілька років. Мені там дуже сподобалося відпочивати. Ми там встигли і на море і на купу різних екскурсій. Після цього у мене залишилися тільки найкрутіші враження, тепер постараюся, по можливості, відвідувати цю країну.
 
- А в Чернігові як вважаєш за краще проводити свій вільний час?
 
- Я дуже люблю кіно. Ось взяти попкорн з колою і піти на якийсь фільм - практично ідеальний вечір для мене. Зрозуміло, що іноді потрібно себе стримувати в таких походах, адже попкорн і кола це далеко не найкорисніші продукти харчування.
 
- Так чи інакше, ти хоч трошки, але вже медійна особистість. Встигла трохи вигребти хейта від уболівальників?
 
- Ну, аж, щоб такого хейту, то напевно і не було. Не бракувало, звичайно, смсок з текстом, що, мовляв, пора вже зав'язувати з біатлоном. Мені і так важко було морально в тому сезоні через результати, але повідомлення про те, що мені потрібно більше тренуватися, менше гуляти - приходили частенько.
 
- Як ти реагуєш на це? Відповідаєш таким людям?
 
- Чесно кажучи, руки іноді так і сверблять щось написати, але навіть в пориві злості я прекрасно розумію, що іноді краще промовчати.
 
- Слухай, ну такі повідомлення напевно впливають на твій контент в соцмережах, і ти намагаєшся себе обмежувати в якихось фото і постах?
 
- Так, я і так не особливо викладаю фотки, тим більше з якихось гулянь. У моєму житті їх не так вже й багато, як комусь може здатися.
 
- Були якісь кумедні випадки, пов'язані з коментарями під твоїми фото?
 
- Так, до речі, одразу ось згадала один з таких (сміється). У мене, здається, була фотка з соняшником або з лопухом якимось в Тисовці, розумієш, в Тисовці! Напевно, не всі люди розуміють, що там навіть елементарно магазину продуктового немає, не кажучи вже про щось інше. Так ось, у вихідний день я пішла до криниці і по дорозі побачила лопушок, вирішила з ним зробити фото. Я ще була в спортивній формі, до речі. І якийсь чувак пише: "Іди вже тренуйся, як не подивлюсь, так ти все фотографуєшся". Я йому в нормальній формі відповіла: "Добре, будемо більше тренуватися", і тут він побачив мій коментар і одразу почав виписувати, мовляв, ой, я ось стежу за тобою і твоїми результатами, ти така молодець (сміється). Ну, це нормально? Спочатку пише, щоб я йшла тренувалася, а потім починає ось так підлизуватися. Але, справедливості заради, хочу зазначити, що у мене є групка людей, які іноді мені в «лічку» пишуть всілякі приємні речі і намагаються підтримати після якихось невдач.
 
- Лера, може влетіти за тебе в коментарі і напхати комусь, хто писав про тебе негарні речі?
 
- До такого ще, напевно, не доходило. Можуть показати якісь неприємні коментарі про неї або про мене, ми з нею разом можемо побузити, але ніхто нікому відписувати не буде.
 
- Які взагалі ваші з нею стосунки? Ви ж мало того, що сестри, так ще й багато часу разом проводите через біатлон.
 
- Так, ми в першу чергу дівчатка, тому сварки - справа нерідка у нас. Іноді просто на зборах домовляємося жити окремо, щоб відпочити одна від одної. У нас навіть на хлопців абсолютно різні смаки. Ті, хто подобаються мені, для Лери - це взагалі жах, і навпаки (сміється). Ну, це ж на краще, уяви, якби у нас смаки були схожі. Нам, як би, і без того вистачає тем для сварок (сміється).




 
- Коли ми говорили з тобою в кінці минулого року ти сказала: "Мама поїхала на заробітки, тата немає. Тому ми з Лерой удвох готуємося до Нового року". Чи можемо про це поговорити?
 
- Так звісно.
 
- Що твоя мама робить в Ізраїлі, і як вона там взагалі опинилася?
 
- Почалося все з того, що її подруга повинна була їхати на заробітки, але у неї щось там не вийшло, і вона запропонувала мамі піти на співбесіду. Мама сходила, після чого сказала, що незабаром вже буде їхати. Потрібно було бачити її радісне обличчя, коли вона прийшла додому з тортиком і сказала, що звільнилася з роботи. Ми теж за неї раді були, тим більше у нас тоді якраз теж починався сезон, і ми незабаром самі виїжджали з дому. Вона пробула там три місяці, потім півроку, потім ще рік. Так час і пролетів. У неї там сестра живе, і мама поки залишилася у неї.
 
- Ти так спокійно про це говориш. Ти підтримуєш всю оцю хвилю робочої міграції з України, яка відбувається в останні роки?
 
- Ясна річ, що це ненормально, і так бути не повинно. Ну, а що поробиш людям, коли гроші потрібні, а тут вони або не бачать варіанту нормального заробітку, або його просто немає.
 
- Ти казала, що тата у вас немає. Що з ним сталося?
 
- З самого дитинства у нас був вітчим. А тато... якось поїхав на заробітки, і все - пропав. Народилася Лера, він почав туди-сюди їздити, потім з'явилася на світ вже я, він може там раз мене побачив і знову поїхав, на цей раз з кінцями. Декілька років тому мама бачила, що він заходив на її сторінку в одній з соцмереж, але нічого не писав.
 
- А він хоча б знає, що його дочки займаються серйозно біатлоном, що одна з них олімпійська чемпіонка серед юніорів?
 
- Він у курсі, що ми з Лерой займаємося біатлоном. Здається, не так давно він навіть до Чернігова приїжджав. Принаймні, так розповідали мамі.
 
- Приїжджав до Чернігова і навіть не спробував побачитися з вами?
 
- Ні-і. Він навіть до батьків не заходив. З друзями зустрівся і поїхав знову на заробітки.
 
- Тобто з самого початку вас виховувала тільки мама та і вітчим займався цим?
 
- Ні-ні, тільки мама. З вітчимом у нас взагалі якось відносини не склалися, і зараз вони залишають бажати кращого.
 
- Я от слухаю тебе і розумію, що морально це, швидше за все, дуже тяжко винести все.
 
- Так, звичайно, морально є певний тиск, хоча б через те, що ми вже 2 роки не бачили маму. Перші півроку якось легше пролетіли, ми з нетерпінням чекали її приїзду, і вона сама говорила, що за кілька днів має повернутися додому, але вийшло трохи не так. Хоча, не можу сказати, що це якось сильно ускладнює життя в цілому. У всіх є свої труднощі і проблеми, але в такі моменти якось трохи перебудовуєш систему цінностей в своїй голові.


 
- До речі, щодо цінності життя. Ви часто ходите у всякі походи, піднімаєтеся в гори. Це далеко не найбезпечніші заняття. Були моменти, коли ти або хтось з команди, наприклад, був на волосинку від того, щоб зірвати з обриву?
 
- Ох, була одна така історія, яку я запам'ятаю на все життя. Пішли ми в минулому році якось в похід на три години в Обертілліасі. Перед цим у нас була розмова з Андрієм Вікторовичем Прокуніним, і він нам розповідав історію, як в одній з його попередніх команд хтось заблукав в такому ось поході і за ним довелося піднімати навіть рятувальний вертоліт. Ну, а ми це якось на хі-хі сприйняли і вирушили. Коли вже дійшли до точки призначення і потрібно було повертатися назад, ми вирішили піднятися трохи вище, а потім скоротити дорогу назад. Пішли вздовж невеликого потоку, а він був встелений такими дрібними камінчиками, через які одна з дівчаток, не буду називати імені, кілька разів ледь не зірвалася вниз. Дуже стрьомно ситуація обернулася, і похід цей затягнувся на п'ять годин у підсумку. Добре, що там ще були якісь кущі (сміється), ми по ним, по суті, і спускалися. Назад прийшли за годину до тренування, але тоді Прокунін нам сказав, мовляв, дівчата, поки відпочивайте.
 
- Так ви йому розповіли, що з вами сталося?
 
- Так, тим більше, тоді вони приїхали на машині нас забирати, розуміючи, що ми заблукали.
 
- Ще подібні випадки були?
- Так, був у нас ще один нічний похід. Це сталося при Уроші, я тоді перший рік з ним займалася. У нас було три тренування - перше ролерне, друге було бігове, і третє ввечері, де ми по одній піднімалися в гору. До речі, це було теж в Обертілліасі. Ми тягнули папірці з номерками, хто який біжить. Найстрашніше - бігти першому і останньому, ну я ось і витягла останній номер (сміється). З перших метрів я так побішла, хто б знав, так погнала, щоб наздогнати Аню Кривонос, яка була попереду мене і зробила це майже одразу ж (сміється). Все відбувалося вже вночі, але ми були з ліхтариками, в результаті спустилися, але і тоді дві дівчинки заблукали. Але все швидко і благополучно закінчилося.
 
- Після цього замислювалася про свої страхи? Чого взагалі боїшся в житті найбільше?
 
-Аж таких, якихось особливих, страхів немає, якщо чесно. Ось чого боюся, так це старості, злиднів і безпорадності. У житті ж може бути різне.
 
Бесіду вів Влад Омельянченко


Коментарі (Всього: 8)
2019-08-27 18:31
 # 1  artem772 Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Дякую, цікаве інтерв'ю. Воно багато чого пояснює, хоч і не виправдовує.
Втім, у Христі ще попереду юніорські сезони, все може бути. А ось її сестрі вже цього сезону доведеться конкурувати за місце на дорослому КІБУ, можливо з Бех, яка вже заявляє, що хоче виступати на дорослих змаганнях.
2019-08-27 19:31
 # 2  Kusko Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Как я понимаю Кристину. Знаю тоже двух сестер, которые совершенно разные, настолько, что они предпочитают жить раздельно, чтобы не нервировать друг друга. Обычно получается, что старшая сестра более жесткая, а младшая наоборот. Думаю, с Кристиной и Лерой аналогичная ситуация.
2019-08-27 21:14
 # 3  Noname (Київ) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Какая сложная штука жизнь... не жалеет никого... главное, Кристина, не отчаиваться и идти вперёд, даже если не получается всё и сразу. Как же сложно и трудно без семьи, без поддержки самых близких людей. Пусть все будет как задумываешь или даже лучше. Спасибо за интервью, это помогает узнать человека, а не только спортсмена.
2019-08-28 00:08
 # 4  Victoria_R (Полтава) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Тяжело, конечно, когда нет рядом близких, которые могут поддержать в тот или иной момент. Хотя в той или иной мере, конечно, это чувство испытывают многие спортсмены, часто находясь вдали от дома.
Успехов, Кристина!
2019-08-28 14:25
 # 5  Alex (Запорожье) (Запоріжжя) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
За таких життєвих обставин нічого дивного,що молода дівчина не впевнена в своєму майбутньому навіть попри те,що робить задля нього куди більше багатьох своїх однолітків. Впевнений, у неї все є, щоб збудувати гідну спортивну кар'єру,і лишається тільки побажати мудрих наставників. Переконаний,що свого часу сестрички дійдуть і більш теплих стосунків попри те, що це не вдалось закласти батькам. І самі,якщо схочуть,зможуть збудувати щасливі родини.Сподіваюсь, що й з мамою вони не вічно житимуть в різних країнах
2019-08-30 09:12
 # 6  [BavereL] (RIVNE) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
Все що потрібно знати про рівень журналіста : «А напитись не було бажання?»Я вже мовчу поо те, кому він його задає. П-професійність.
2019-08-30 09:55
 # 7  pasquali Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 [BavereL]
Лучше такие вопросы, когда журналист не боиться задать провакационный вопрос, нежели уныле шаблонные вопросы 99 % журналистов в нашей стране, которые бояться всего.
Посмотрите интервью на ютубе, кто-то собирает по 1-2 тысячи просмотров, кто-то по 100 тысяч, и какие вопросы там звучат.
2019-09-01 20:58
 # 8  Bell-air (все ИМХО) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
"бьет по морали" (дважды).
Ну вот как это? Никак не могу представить. Видимо, старею...
А Кристина достаточно грамотно отвечает, на человеческом языке.
Останні обговорювані новини
    Коментарі. Кенмор, чоловічий мас-старт (2)
    Кенмор-2024. Результати жіночого мас-старту (74)
    Кенмор-2024. Результати чоловічої гонки переслідування (106)
    Віталій Мандзин: Можу поставити собі плюс за цей сезон (6)
    Турнір прогнозистів 2023/24. Переможці сезону (15)
    Дмитро Підручний: Думаю, зараз прийде час для аналізу та якихось змін (15)
    Кенмор-2024. Результати чоловічого мас-старту (68)
 
Додати коментар
Вітаємо:
1. Якщо ви вже реєструвалися на сайті, введіть ваш E-mail і пароль.
2. Якщо ви залишаєте коментар перший раз, вам необхідно придумати нікнейм, і ввести ваш E-mail і пароль.


Ім'я або Нікнейм: (не вводьте його якщо ви вже реєструвалися раніше)

E-mail:

Пароль:

Забули пароль?

Коментар

Кубок світу
# Ім'я Очки
1 Ліза Віттоцці 1091
2 Лу Жанмонно 1068
3 Інґрід-Ландмарк Тандреволд 1044
4 Жустін Бреза-Буше 1025
5 Жюлья Сімон 994
6 Лєна Хеккі Гросс 853
7 Ельвіра Карін Еберґ 829
8 Ванесса Фогт 631
9 Кароліне-Оффіґстад Кноттен 629
10 Яніна Хеттіх-Вальц 543
Весь рейтинг
assessments
Оцінки в останній гонці


vote
Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні?
 
Провести конкурс, як зазвичай
vote
346
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
vote
119
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
vote
36
 
проголосовать



popular profile

Норвегія  Йоханнес-Тінґнес Бьо
Україна  Олександра Меркушина
Україна  Юлія Джима
Україна  Антон Дудченко
Україна  Анастасія Меркушина
Франція  Жюлья Сімон
Україна  Любов Кип'яченкова
Україна  Дар'я Блашко
Україна  Артем Прима
Україна  Олена Білосюк
Італія  Доротея Вірер
Італія  Ліза Віттоцці
Україна  Анна Кривонос
Швеція  Ханна Еберґ
Україна  Богдан Цимбал

interview

2024-03-18
Коментарі. Кенмор, чоловічий мас-старт

2024-03-18
Дмитро Підручний: Думаю, зараз прийде час для аналізу та якихось змін

2024-03-18
Коментарі. Кенмор, жіночий мас-старт

2024-03-17
Коментарі. Кенмор, чоловіча гонка переслідування

2024-03-16
Коментарі. Кенмор, жіноча гонка переслідування

2024-03-16
Христина Дмитренко: Рада закінчити цей сезон на гарній ноті