|
|
2019-10-05 07:53 | По інший бік траси, частина 3
|
|
|
Напередодні нового біатлонного сезону постійний автор «Записок вболівальника» на нашому сайті Ганна Осолодкіна вирішила озирнутись, і розповісти про тих, хто стоїть по інший бік траси та надто рідко потрапляє до об’єктивів камер під час телетрансляцій. Пропонуємо вашій увазі матеріал про українських вболівальників.
Біатлон і щасливі шапки
Щаслива шапка є не тільки у Василя Павловича Карленко. Як тільки одягає свою жовто-блакитну шапку Олександр Пітенько, наші обов'язково будуть на подіумі. Коли, в який день її потрібно надягати, на яку саме гонку, знає тільки він ))
![](uploads/2019/103461.jpg)
Саша з дружиною Томою живуть на Півдні України, в Кам'янському (Дніпродзержинськ), вони є палкими шанувальниками біатлону. А своєю присутністю прикрасять будь-яку компанію вболівальників. «Важко відмовитися від поїздок на змагання, - каже Тома Пітенько, - але зараз у нас в родині підростає малюк і пару сезонів нам треба було пропустити, вболіваємо по телевізору. Поїздки на біатлон дуже надихають, переживаєш стільки позитивних емоцій, що підзаряджаєш свою життєву батарейку надовго».
![](uploads/2019/103459.jpg)
Найулюбленіший біатлонний стадіон Саші і Томи в Хохфільцені, саме сюди вони вперше і приїхали десять років тому, подивитися на «справжній» біатлон. «Тут неймовірно крута атмосфера, - розповідає Саша, - стадіон невеликий, в порівнянні з деякими іншими, але австрійці вміють влаштувати для своїх гостей справжнє біатлонне свято. Таке, що не хочеться і їхати. В один з виїздів, нам так хотілося додивитися усі гонки та церемонії нагородження до кінця, що... ми запізнилися на літак з Меммінгену. Було пізно, а цей невеликий аеропорт на ніч закривають. Орендоване авто здали, всі автобуси поїхали... ось і довелося нам ночувати на своїх речах в тамбурі між двома вхідними дверима аеропорту. Зараз смішно згадувати, а тоді було не дуже весело. Але на біатлоні трапляється і таке, зате всі гонки до кінця подивилися ))»
![](uploads/2019/103465.jpg)
Подружжя Пітенько не може пояснити, як це сталося, але десь, років 15 тому, вони обидва, практично одночасно, захопилися біатлоном, тільки ось вболівали за різних спортсменів. Проте вболівали щиро і гаряче, не шкодуючи емоцій. «У зв'язку з роботою, де найбільш завантажені місяці січень і лютий, могли виїжджати в грудні, тобто в улюблений Хох і в березні - в Осло, - розповідає Тома, - але ці поїздки ми готували заздалегідь, щоб вибрати зручний рейс, гарне житло. Та й перші наші виїзди 10 років тому були дещо іншими. Тоді на біатлонних трасах можна було зустріти небагато українців. Ми спокійно спілкувалися зі збірною, тренерами. Якось все було по-сімейному. Зараз щось трохи змінилося, втім, це і зрозуміло. Значно збільшилася кількість вболівальників, і всім приділити увагу стає з кожним роком все важче. І все ж, головне - це саме свято біатлону: сніг, траса, імениті спортсмени в прямій досяжності, гарячий глінтвейн, колоритний різномовний натовп біатлонних фанів, нескінченно цікаві розмови виключно про біатлон... В наступному році ми плануємо відновити наші виїзди на гонки етапів Кубку світу, але вже втрьох, будемо нашу донечку з дитинства привчати любити біатлон ))»
Біатлон: захоплення, що перетворилося на роботу...
Сьогодні, напевно, вже важко собі уявити чемпіонати України без голосу Костянтина Готовцева. І це не просто сухі оголошення про старти і фініши спортсменів. Це живе, цікаве коментування гонок, корисна для вболівальників і спортсменів інформація, а ще й гарний настрій. Хоча сам «голос» оцінює свою працю дуже скромно: «Людмила Шандренко, теща Андрія Дериземлі, заснувала в Чернігові Клуб любителів біатлону. І якщо раніше я був просто вболівальником, то саме в клубі почав більш глибоко розуміти деякі процеси. Ми зустрічалися зі спортсменами, тренерами, які розповідали нам про таїнства біатлону. Андрій (Дериземля - прим. автора) багато цікавого говорив про різні нюанси, про які ми навіть не здогадувалися. Раніше я дивився гонки, як деякі «диванні» вболівальники, на рівні емоцій: не влучив - мазило... А тепер дивлюся їх трохи інакше, намагаюся помічати дрібниці, аналізувати.
Ось так, на одній із зустрічей команди з вболівальниками в нашому Клубі, яку я вів, мені і запропонували спробувати вести і чемпіонат України. Було цікаво, але перший млинець виявився глевким через проблеми з українською мовою. Адже я практично все свідоме життя прожив в Ризі, знав російську і латиську. Українську не вивчав ані в школі, ані в університеті. Було дуууже важко спочатку. Але біатлон допоміг мені освоїти українську мову. Тепер я без проблем і спілкуюся, і коментую змагання. Та до досконалості мені ще далеко, хоча намагаюся кожну гонку коментувати з натхненням».
Так несподівано для себе менеджер заправок ОККО, шанувальник зимового виду спорту №1 в Україні, став коментатором чемпіонатів України. А захопився Костянтин біатлоном ще в старших класах школи: «Пам'ятаю, як батько вболівав за Анфісу Резцову, розповідав історії, коли спортсменка при 5-ти промахах на рубежі могла наздогнати і навіть обійти на трасі більш щасливих на стрільбі подруг. А вже більш усвідомлено я стежив за гонками за участю Валі Цербе, Олени Зубрилової, Магдалени Форсберг. Коли одружився і дружину Ірину «підсадив» на біатлон. Вона повністю розділяє моє захоплення і підтримує нашу збірну».
![](uploads/2019/103469.jpg)
Становлення, одруження, дитина... все це дещо відсунуло втілення в життя мрії про поїздку на який-небудь з етапів IBU. Та вже в 2012 році родина Готовцевих їде в Нове Мєсто на «великий біатлон». Але «живе» уболівання - це потужний емоційний наркотик, якщо побував на святі біатлону один раз, зробиш все, щоб потрапити туди знову. Так Костянтин і Ірина почали планувати і інші подорожі: «Звичайно, ми ще не скрізь побували, - сміється Костянтин, - в нашій родині знову декретна пауза, народилися близнюки...
Ми дуже хочемо поїхати в Поклюку; ще раз насолодитися дивним і, на мій погляд, самим мальовничим етапом в Антхольці, який я просто обожнюю. Божественні види, дивовижна атмосфера, гарний біатлон, смачна їжа... рай для вболівальника. Радує і те, що з кожним роком все більше українських фанів виїжджають на етапи і Кубку світу, і Кубку IBU. Не секрет, що багатьох зупиняє не лінь або побутові проблеми, а фінансові напряги. Згадайте: купони, перманентні кризи - все це не сприяло виїздам в недешеву Європу. Коли в країні більш-менш стабілізувалася економіка, приблизно років 10 назад ми почали виїжджати, спочатку одиниці протоптували нам шлях, та з кожним роком кількість вболівальників росла, вважаю, що така потужна підтримка важлива для будь-якої команди».
![](uploads/2019/103463.jpg)
Сьогодні Костянтин більш стриманий щодо критики нашої збірної. Побачивши біатлон зсередини, він вже досить виважено говорить про новий сезон: «Думаю, що жіноча команда переживає дещо складний період зміни поколінь. Але нічого страшного не бачу. Вважаю, що дівчата - олімпійські чемпіонки, які вже всім все довели, повинні просто отримувати задоволення від гонок, поки підростає молодь. Ось просто повинні в цьому сезоні кайфонути. На сьогодні в команді реально є відмінний симбіоз досвіду і молодості. Без досвідчених дівчат ми однозначно втратимо квоту, очки. І їм треба сказати спасибі за те, що підтримують команду. А молодим потрібно просто переймати досвід, адже є чому вчитися.
У чоловіків, з моєї обивательської точки зору, інша історія. Вірю в Семенова, незважаючи на якісь труднощі останніх двох сезонів. Десь щось пішло не так, але він бореться, і це видно. Цікаво буде стежити за Дімою Підручним, який довів, що наші хлопці також можуть показувати відмінні результати. А якщо ще й врахувати те, в яких умовах в міжсезоння Діма тренується у себе вдома в Тернополі, то медаль Остерсунду я розглядаю, як подвиг. Маю велику надію, що Артем Прима покаже серйозний результат. Та й талановита молодь на підході. Я вірю в нашу Команду, вважаю, що і хлопці, і дівчата можуть претендувати на найвищі місця практично в кожній гонці нового сезону».
![](uploads/2019/103467.jpg)
Жоден вид спорту не обходиться без вболівальників. Безумовно, є свої, не зовсім приємні сторони в поїздках для тих, хто прагне потрапити на змагання: незручні рейси і жахлива погода, суттєві фізичні навантаження і не завжди виправдані очікування... Але є в житті вболівальників безліч яскравих, чудових моментів, які надихають і мотивують, змушуючи знову і знову дивитися в біатлонний календар і планувати, мріяти, будувати плани. І збільшення кількості українських вболівальників залежить не тільки від економічних факторів, а й від рівня виступу збірної України. Тож зовсім не дивно, що все більше українців хочуть стати безпосередніми учасниками біатлонного свята, свідками наших перемог!
Ми обов'язково продовжимо розповідь про українських вболівальників і перед наступним сезоном, познайомимо вас з новими обличчями тих, хто стоїть по той бік траси...
Ганна Осолодкіна
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 4)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
348
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
120
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
36
|
|
проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|