|
|
.gif)
|
|
|
2019-03-19 08:48 | Володимир Бринзак: Мені не соромно за те, що ми робимо
|
|
|
|
Біатлонний сезон вийшов на фінішну пряму. З офіційних стартів залишилося провести лише один етап Кубку світу, який для української команди вже особливого турнірного навантаження не несе. Зараз же настає час аналізу проведеного сезону, визначення помилок і розробки стратегії на наступний сезон. Основні контури майбутнього аналізу - в інтерв'ю президента Федерації біатлону України Володимира Бринзака, ексклюзивно для читачів biathlon.com.ua.
- Володимире Михайловичу, чемпіонат світу приніс команді дві медалі, кожна з яких по-своєму стала приємним сюрпризом. У Вас є відчуття повного задоволення результатами Остерсунду, або десь є момент розчарування втраченими шансами?
- Звичайно, я повністю результатами чемпіонату задоволений. Сім влучень в десятку, плюс медаль у дівчат, перший в історії чемпіон у чоловіків... У нас з часів чемпіонату в Нове-Мєсто не було таких результатів. Якщо говорити про сезон в цілому, то, звичайно, підготовкою і функціональною готовністю деяких спортсменів я не задоволений. Але результатами на головному старті - дуже навіть.
- Вже можна підбивати підсумки не тільки чемпіонату світу, а й сезону в цілому. Чи був у Вас на пам'яті складніший рік?
- По-моєму, такий вперше. Все дуже непросто складалося. Особливо те, що жіноча збірна тренувалася не одною командою. Відносини між спортсменами, скажімо так, залишали бажати кращого, не було єдиного колективу. Плюс ще й психологічний стан і незадоволеність багатьох провідних спортсменів після невдалої Олімпіади. Все це було дуже складно, і потрібно було за цей сезон зрозуміти - що і як робити далі. Розібратися зі спортсменами, тренерськими кадрами - на кого ми можемо розраховувати, і з ким готуватися до Пекіну.
- Команда під керівництвом Андрія Прокуніна, з одного боку, не виконала завдання по поверненню квоти, з іншого - повертається з медаллю чемпіонату світу. Що, на Ваш погляд, переважує?
- Я б не хотів проводити ніяких зважувань. Просто хотілося б, щоб спортсмени могли реалізовувати свої можливості і у них не пропадали роки даремно. Щоб вони були готові якомога краще - принаймні, в такій мірі, наскільки дозволяє їх потенціал. У нинішньому сезоні цього не вийшло. І було боляче бачити, що вони самі не розуміють, що з ними відбувається.
- У чому все-таки причина невдалого сезону? Невже один зайвий гірський збір може так кардинально зламати підготовку на всю зиму?
- Ми все це будемо аналізувати, вже є викладення нашої наукової групи. Є нюанси по літній підготовці, які треба більш уважно вивчити, проговорити з тренерами. Є укочування, де теж не обійшлося без помилок. Були проблеми зі здоров'ям, які не дали можливості оптимально підготуватися. Треба спокійно і не поспішаючи розібратися у всіх цих питаннях.
Але те, що працювати Прокуніну було складно - однозначно. По-перше, дебютний рік, протягом якого він тільки почав вивчати індивідуальні особливості спортсменів, те, як вони переносять ті чи інші навантаження, роботу в горах і на рівнині адже методика підготовки для багатьох спортсменів фактично змінилася. Все це потрібно розуміти, і така робота вибудовується не за один рік. Тому ж Юраю Санітрі теж знадобився час, щоб зрозуміти особливості хлопців, і, наприклад, у підведенні до Олімпійських Ігор також була допущена помилка. І якби все правильно було зроблено рік тому, то Діма Підручний в спринті з двома нулями вже на Олімпіаді міг зробити те, що вдалося зараз. Все це напрацьовується роками. А у Прокуніна вийшов перший рік, причому в таких умовах, коли Джима не в команді, Меркушина працює з татом, Валя і Віта все одно більше дивляться в бік Григорія Шамрая, Блашко на карантині і готувалася зі своїм особистим тренером... І я розумію Андрія - так працювати важко. Але нам треба було в перший післяолімпійський рік подивитися і зрозуміти, як вибудовувати роботу далі з перспективою Пекіна.
- Зараз в команді є два різних типи організації роботи тренерів. Жорстка вертикаль управління в чоловічій збірній і набагато більш ліберальна модель - в жіночій. Яка з них Вам здається більш ефективною?
- Звичайно, тренер повинен чітко управляти процесом. Але, знаючи жіночий характер, взагалі, і характери наших дівчат, зокрема, все це складно зробити в наказовому порядку. Потрібно знаходити спільну мову, а це одразу теж не завжди виходить, щоб дівчата сприйняли і повірили тренерові, його методиці підготовки, багато нюансів в жіночій команді... У чоловічій збірній у нас навіть приблизно не було ніколи такої обстановки.
- Яка міра відповідальності старшого тренера, незалежно від прізвища, в тих умовах, коли більша частина команди працює під керівництвом особистих наставників?
- В тому-то і проблема. Але ми не хочемо призначати відповідальних - нам потрібно правильно побудувати роботу, щоб на виході вийшов гідний результат. А шукати "крайніх", наражаючись на черговий розлад в команді - цього б як раз хотілося уникнути. І ми будемо шукати найбільш ефективні варіанти, виходячи з того, яка це буде команда і хто увійде до її складу.
- Навесні питання про наставника жіночої збірної буде на порядку денному тренерської ради, або у Андрія Прокуніна контракт на весь олімпійський цикл?
- Ми все це ще будемо обговорювати. Адже може скластися ситуація, коли Джима пропустить сезон, Меркушина продовжить працювати з татом. Володимир Махлай тренує Дашу Блашко - і її ж не забереш, бо вони приїхали разом і так само разом пройшли дворічний карантин. Валя з Вітою теж навряд чи зможуть відпрацювати три роки до Олімпіади. А ще рік-два попрацювати щоб не закінчувати спортивну кар'єру провівши такий невиразний для них сезон, незважаючи на бронзову медаль чемпіонату світу... Подивимося - може, вони теж будуть тренуватися за індивідуальним планом поза командою, з Григорієм Шамраєм. Поки невизначена ситуація і з Оленою Підгрушною.
Може вийти ситуація, при якій йому ні з ким буде працювати. З молодими? Але їх готують Ілля Лопухов з Валентиною Шевченко, і їм теж необхідно дати можливість продовжити роботу, яка почала приносити добрі плоди. Залишаються фактично тільки спортсмени рівня Кубка IBU? Є великі питання. Зараз ми закінчимо сезон, зберемося з дівчатами, поговоримо з їх тренерами визначимося, в якому форматі буде працювати команда в наступному році - після цього будемо приймати рішення по тренерському складу.
- Володимире Михайловичу, але за тією схемою, яку Ви описали, навіть не важливе прізвище тренера - будь-якому фахівцю буде ні з ким працювати.
- Так я про це і кажу. Андрію Прокуніну і самому може бути не цікаво працювати в такому форматі. Тому питання перш за все в цьому, а не в тому - впорався Прокунін із завданням на сезон, чи ні.
На жаль, ми досі не позбулися того менталітету, коли всі тренери хочуть тренувати своїх спортсменів, а всі спортсмени довіряють тільки своїм тренерам. Я говорю про жіночу команду. А силою їх не змусиш тренуватися у нейтрального фахівця. Що робити? Шукати нового тренера? А де гарантія, що дівчата повірять цьому новому фахівцеві? А роки йдуть, і зрозуміло бажання досвідчених спортсменок йти тим шляхом, який вже випробуваний і давав результат.
Я не проти індивідуальної підготовки. Сьогодні в багатьох зарубіжних командах це практикується. Тільки за, якщо вона виявиться ефективною. Але в цьому році і у Джими вийшла неефективна підготовка, під час якої вона зробила, на мою думку, занадто велику роботу зі словенськими чоловіками. І у Меркушіної вийшло не все так гладко, і результати не ті, яких Настя могла добитися по сезону. Валя з Вітою не в тому функціональному стані, хоча Григорій Шамрай запевняв, що у них підготовча робота була проведена без збоїв. І всі сподівалися, що ось-ось прийде форма, а вона на необхідному рівні так і не прийшла. Тепер нам потрібно зрозуміти вичерпаний їх фізичний ресурс, або все таки були допущені помилки в підготовці. Мені здається, що, швидше за все, це другий варіант.
- По суті, в цьому році в жіночій команді було чотири групи підготовки: Джима окремо, Меркушина за своєю програмою, Віта і Валя - за своєю, і, нарешті, всі інші - в групі. І всі чотири графіка підготовки не дали максимальний результат. Це збіг?
- Так, так сталося. Можна згадати ще й Блашко, яка готувалася спеціально на кінець сезону. Але я розмовляв з Дашею і її тренером - стан у неї зараз не дуже хороший. У всіх вийшов збій. Мабуть, щось в методиці підготовки було не зовсім правильно.
- У випадку, якщо Андрій Прокунін продовжить роботу з командою, яка перспектива продовження співпраці з фахівцями сервіс-групи, які приходили за його рекомендацією, але чия робота викликала жорсткі нарікання з боку спортсменів?
- З ними ми однозначно не будемо продовжувати співпрацю. Ми вже ведемо переговори з італійськими сервісменами. Будемо більше довіряти і нашим хлопцям. Але, при цьому, не хотілося б, щоб молоді тренери Ященко і Кравченко використовувалися як сервісмени - вони нам потрібні саме в тренерській ролі. Тому ми зараз займаємося пошуком. Враховуємо і рекомендації Віталія Руденчіка, який довгий час очолював сервіс-групу у нас, а тепер перейшов на роботу у "Fischer". Спілкуємося і з тренерами, вислуховуємо їх побажання. Думаю, до сезону зможемо повністю вирішити це питання.
- В чоловічій команді ситуація, якщо дивитися з боку, більш стабільна і викликає менше питань. Хіба що, крім стану Сергія Семенова, який, за його власним визнанням, вже "на межі". Як Ви вважаєте, чому не вдалося привести Сергія в більш-менш боєздатний стан, при тому що проблему його знали, і вона була озвучена ще напередодні початку підготовки до сезону?
- Я б не сказав, що знали досконально. Ми і досі точно не розуміємо, що з ним відбувається. Тому що кардіограма і результати всіх обстежень - хороші. А витримувати швидкісну роботу, особливо в спринтах і естафетах, у Сергія не виходить, організм дає збій. Щось відбувається в його організмі, але ми поки не можемо визначити - що саме. Але, швидше за все, проблема пов'язана зі станом його здоров'я, а не з тренуваннями. Тому що ми пробували і скидати навантаження, давати відпочинок, різні методики роботи - нічого не виходить. Таке, на жаль, іноді трапляється, і не тільки у наших спортсменів. Це - живі люди, а не роботи. Але Сергію, звичайно, і самому так не цікаво бігати: він каже, що краще закінчити, ніж продовжувати подібні муки.
- Чи є можливість організувати для Семенова таке ж комплексне медичне обстеження, як, наприклад, для Олени Підгрушної, щоб все-таки докопатися до причини?
- Звичайно, ми навесні будемо цим займатися. Зробимо все, що в наших силах, щоб допомогти Сергію повернутися на свій звичний рівень.
- У цьому сезоні справжній пік вийшов у Підручного, в грудні добре виглядав Прима. У решти хлопців поки прогрес скромніший. Вони поки не готові до нового рівня, або методика Юрая Санітри їм не настільки добре підходить?
- Звичайно, в першу чергу, потрібен час. Ми вже поговорили з Юраєм і попередньо визначили коло молодих спортсменів, з якими будемо готуватися до Олімпіади в Пекіні. Це Дудченко, Труш, Лесюк, Цимбал... Плюс ті спортсмени, які несли на собі основне навантаження цього сезону, включаючи Тищенко та Ткаленко. Ось це команда, яку ми будемо намагатися виводити на Пекін. І я впевнений, що ми можемо зробити конкурентоспроможну команду, принаймні, в естафетах.
- Тобто, на передсезонну підготовку піде команда з 8-9 чоловік?
- Думаю, скоріше, буде 7-8, але це буде вирішувати тільки старший тренер. Маємо на увазі також і Руслана Бригадира, тримаємо в полі зору Степана Кінаша - дуже хороший молодий хлопець, який в цьому році був в призах на Європейському Юнацькому Олімпійському Фестивалі. Всіх тримаємо на контролі, будемо з часом залучати в команду, але основні - це все-таки ті, кого я назвав вище.
- Зараз в біатлон приходить все більше молоді. І для виховання конкурентоспроможних спортсменів потрібні новий погляд, прогресивні методики. Як йдуть справи з новими тренерськими кадрами?
- Проблема є, оскільки сучасним методикам ніде не навчають. Це тепер помітили навіть на рівні IBU: якраз недавно була нарада з президентом IBU і віце-президентами, на якому порушувалося це питання. Ми озвучили, що необхідний обмін досвідом, навчання тренерів... Спорт рухається вперед, методики розвиваються, а багато країн з цього процесу випадають. І на рівні IBU прийнято рішення, що практикуватимуть не 2-3-денні семінари для тренерів, а більш тривалі і поглиблені курси, де будуть збиратися фахівці різних країн для обміну досвідом та практичних занять.
Ми теж намагаємося навчати тренерів. Так, Ігор Ященко та Олексій Кравченко зараз фактично на стажуванні у Юрая Санітри. Той же Ященко та Роман Прима їздили на міжнародні тренерські семінари. Даємо можливості проявити себе Олександру Біланенко, Оксана Хвостенко працює з юнацькою збірною. Ми їм даємо шанси і створюємо умови для роботи, а тільки від молодих наставників залежить, як вони будуть розвиватися. Якщо є бажання - можливості теж є: і інтернет, і література, і практичні заняття...
Але в цілому, проблему з тренерами визнаю. Тому що багато наставників, перш за все, націлені на те, щоб спортсмен через відбір на внутрішніх стартах потрапив в команду. А приїжджають на чемпіонат світу - програють по дві-три хвилини. Тут ще важливу роль відіграють не найкращі умови для тренувань. На базах лижоролерні траси прийшли в непридатність і стають непридатними для тренувань, особливо для дітей, умов для тренувань майже немає, а за кордон масово дітей не вивезеш. Тому навіть при наявності прогресивної методики, матеріальна база абсолютно не відповідає сучасним вимогам: траси, відсутність патронів, спортивного інвентарю. Сподіваємося на те, що частину проблем вдасться закрити з будівництвом біатлонного комплексу в Буковелі. Крім того, на базі "Західного реабілітаційно-спортивного центру" в Сянках пообіцяли в цьому році зробити лижоролерну трасу. Може, з літньою підготовкою в цьому випадку буде легше.
- У міжсезоння до роботи з командою були залучені фахівці-лижники: Валерій Лєсніков та Валентина Шевченко. Ви бачите ефект від їх роботи?
- Так, я думаю, що в тих же результатах Бех та Москаленко на юніорському чемпіонаті світу є частка заслуг Валі Шевченко. Аня Кривонос до кінця сезону добре розбіглася. Валерій Лєсніков після укочування з основною командою перейшов до групи Б, і ви бачите прогрес в лижній підготовці Бєлкіної і Бондар. Так що, досвід тренерів-лижників у нагоді в тому, щоб додали наші молоді спортсмени.
- Який рік не менш гостро, ніж з тренерами, стоїть питання з медициною в команді. Якщо українських кадрів не достатньо, щоб вирішити цю проблему, може варто пошукати рішення за кордоном?
- А де ви візьмете іноземного лікаря, який буде працювати з українською командою? Всі західні команди тренуються в основному вдома, на своїх трасах. І тільки на тиждень виїжджають на загальні збори, щоб провести контрольні тестування і спаринг-тренування. А наші спортсмени, тренери, лікарі і масажисти по 280-300 днів на рік - за кордоном. І ніякий зарубіжний лікар не поїде від сім'ї, жити в лісі, в готелях, щоб віддавати себе біатлону і працювати з нашою командою. Нам і наших-то лікарів і масажистів складно знайти, щоб пішли на такі умови з любові до біатлону.
- Але рішення проблеми своїми силами не дає ефекту - наші спортсмени постійно страждають від недовідновлення. Ми і далі змушені будемо готуватися тільки до одного старту в сезоні?
- Це ж залежить не тільки від лікаря. Тренер теж повинен знати - які навантаження давати, як відновлювати спортсменів. Це спільна робота тренера, лікаря і масажиста. Зараз у нас з'явився хороший доктор в чоловічій команді, і Юрай Санітра роботою з ним дуже задоволений, вони знайшли спільну мову. Будемо намагатися працювати своїми силами.
- Після перемоги Діми Підручного зрушила з мертвої точки ситуація з базою в Тернополі ...
- Це був тривалий процес узгодження в декількох міністерствах рішення про передачу тернопільської бази в державну власність. Все це тривало близько року, за затвердженою процедурою, і я б не став пов'язувати остаточне рішення безпосередньо із золотою медаллю Підручного.
- Так, може бути, і питання Буковелю на хвилі ейфорії можна прискорити?
- Ейфорія у представників влади проходить рівно через пару днів після успіхів на змаганнях. А тут потрібна щоденна робота, якою ми і займаємося. Ми постійно перебуваємо в контакті з депутатами бюджетного комітету Верховної Ради, які нам допомагають в цьому питанні. Зараз трохи відволікають вибори, та ще й в зимовий час все одно нічого не можливо будувати. Та закладені в минулому році кошти нікуди не пропали, перейшли на цей рік. Ми тримаємо ситуацію на контролі - думаю, навесні буде проведено новий тендер і почнеться будівництво.
- Але влітку почнеться парламентська виборча кампанія. Чи буде справа до біатлону зацікавленим особам?
- Парламентські вибори - це все-таки не президентські. Думаю, вони не будуть негативно впливати, якщо нам вдасться запустити цей процес.
- Ще до питання взаємовідносин держави і біатлону. В останні кілька місяців жвавий інтерес викликають питання фінансування біатлону і відносини федерації до бюджетних коштів.
- Федерація не отримує державних грошей і не має до них ніякого відношення. Це гроші, які виділяються Міністерством у справах молоді і спорту, згідно рейтингу виду спорту в країні, залежить тільки від показаних результатів на Олімпійських іграх, чемпіонатах і першостях світу та Чемпіонатах і першостях Європи, і управляються вони державним тренером штатної команди. Витрачаються на підготовку спортсменів на зборах. Як планується і затверджується кошторис, як витрачаються гроші - це все в компетенції міністерства.
Федерація тільки за рахунок спонсорів робить те, на що державою гроші не передбачені. Наприклад, іноземні фахівці - тренери, сервісмени - не отримують зарплату з бюджету. Екстрене лікування спортсменів також не можна швидко організувати за бюджетні кошти. Іноді допомагаємо вирішувати виникаючі проблеми з транспортом. Ті ж дівчата, які прийшли до нас зі своїми тренерами, до відбору в національну команду через старти на чемпіонаті України, також фінансувалися за рахунок федерації. Крім того, можна придбати додатково спортивний інвентар і надається фінансова допомога для підготовки молодих спортсменів з регіонів. Але якщо комусь цікаво продовжувати шукати чорну кішку в темній кімнаті, я підкажу: там її немає.
- Володимире Михайловичу, в Кубку націй боротьба закінчена, в особистому заліку наші спортсмени, на жаль, навіть на топ-15 не претендують. Які завдання команди на Холменколлен?
- Просто закінчити сезон - без травм, без хвороб. Закататися, отримати задоволення від останніх гонок. Ну, і вже думати про майбутнє - відновлення, реабілітацію. Чемпіонати світу та Європи пройшли, завдання на них виконані. Ми практично на всіх змаганнях будь-якого рівня в цьому сезоні завойовували медалі, є і Малий кришталевий глобус Юлії Журавок. Так, ми не були достатньо стабільні, але на всіх головних стартах Україна завойовувала медалі і постійно була на виду.
Я ще з весни, з самого початку передсезонної підготовки говорив: курчат по осені рахують, а в біатлоні медалі - по весні. Ми робили свою справу, я був впевнений, що медаль на чемпіонаті світу у нас буде. Така праця просто не пропадає даром. Успіх міг прийти і в змішаній естафеті, і в одиночному міксті. Але прийшов саме в цих перегонах - там, де вдалося реалізувати, використати шанси. І ми зайняли п'яте місце в медальному заліку, обійшли Францію, Росію - це дуже серйозний результат.
Тому можу сказати, що мені не соромно за те, що я і вся наша команда робимо. І з тими викликами, які стоять перед командою, ми впораємося, знайдемо шляхи вирішення питань, пов'язаних, зокрема, з жіночою командою. Щоб всі спортсмени: і молоді, і досвідчені, могли проявити себе. І ми все одно створимо команду для Пекіну. Вийде чи ні завоювати медаль на черговій Олімпіаді - час покаже: це спорт, і нічого гарантувати не можна. Але те, що ми будемо боєздатні - це однозначно.
Бесіду вів Євген Тарасенко
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 129)
|
[ 1, 2, 3, 4, 5 ]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
352
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
120
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
