|
|
.gif)
|
|
|
2019-01-28 01:00 | Антхольц був чертовски хороший, але не для нас
|
|
|
|
Влад Омельянченко з болем в серці залишає самий мальовничий куточок Італії
У минулому році мені пощастило вперше побувати на біатлонному стадіоні і на власні очі побачити кращих представників зимового спорту №1 на етапі Кубку світу в Антхольц-Антерсельві. Ця поїздка однозначно перевернула мій біатлонний світогляд, а невелика комуна на півночі Італії просто зв'язала по руках і ногах своїми ендорфінами. Мені нічого не залишалося, крім як закохатися в неймовірні Доломітові Альпи.
Тому, після етапів в Оберхофі і Рупольдінгу, я вже приблизно розумів, що мене чекає в Італії. Це було щось на зразок поїздки до коханої дівчини, яку давно не бачив, і аж надто скучив за нею. Оберхоф залишив після себе жахливі спогади, чого не можна сказати про Рупольдінг. Там була і хороша організація, непогана погода, відмінна логістика, і цілком прийнятне ставлення до співробітників медіа. Але з італійським етапом це все одно не порівняти. Тут все якось більш кайфово, більш динамічно, та й, чого вже приховувати, їжа тут смачніша.
Після німецьких етапів до тренерських штабів команд було багато питань від уболівальників, адже результати наших біатлоністів, відверто кажучи, не радували. Але, на те була маса своїх причин. Майже весь триместр через хворобу пропустила Олена Підгрушна, то покидала розташування основної команди, то знову в нього поверталася Юлія Журавок, до сих пір залишається загадкою стан Юлії Джими. І ось це, поряд з незадовільними результатами, цілком очікувано викликало бурю негативних емоцій у вболівальників.
Так, мене теж напружує, що ми вже не є одними з фаворитів у естафетах, і те, що на медалі в особистих гонках ми не претендуємо так, як це було раніше. Але, повірте, зараз з жіночої команди, напевно, вичавлюється максимум, який може бути тут і зараз. Як на мене, ми зараз відкотилися десь в сезон 2006/2007, коли у нас за топ-10 могла боротися тільки Оксана Хвостенко, і десь на сході була зірка сестер Семеренко. У цьому немає нічого страшного, це абсолютно природний процес, який переживає кожна з команд. За останні 6-7 років наші медальні апетити в біатлоні суттєво зросли, але поки потрібно трохи затягнути паски і з розумінням поставитися до всього, що відбувається з командою. До чоловічої частини колективу збірної України таких претензій, звичайно, менше. Дмитро Підручний та Артем Прима при чистій стрільбі цілком можуть боротися за топ-10 в кожній гонці. Єдине, що трохи насторожує, це стан Сергія Семенова, який все ніяк не може повернути собі колишні кондиції, після часткового пропуску минулого сезону. Так ось, навіть з усім цим багажем думок в голові, в Антхольц разом зі мною їхала і серйозна надія на вдалі виступи наших біатлоністів, хоча, чесно кажучи, з ходу і не пригадаю, коли востаннє хтось із українців завойовував медаль в цьому чудовому куточку Італії.
Цього разу на «Судтіроль-Арені» було знову дуже атмосферно, і кожна наступна гонка приносила все більше задоволення. Тріумф юної чешки Маркети Давидової, чергова перемога Йоханнеса Бьо, італійський подіум в жіночому персьюті і багато іншого зробило шостий етап Кубку світу яскравіше. На жаль, ми не побачили наших спортсменів в квіткових церемоніях, зате зуміли зробити з цього потрібні висновки, паралельно спостерігаючи за непоганою формою Анастасії Меркушіної і хорошим ходом по трасі від Артема Прими та Дмитра Підручного.
Але, яким би казковим не видався етап в Антхольці, в ньому теж є свої мінуси. По-перше, в цьому році і без того ледачі працівники транспортного офісу геть відмовлялися підвозити журналістів після гонок до найближчого вокзалу, хоча в минулому сезоні такого і близько не було. А їхати туди майже годину на двох шаттлах з п'яними вболівальниками - не бажане задоволення після робочого дня. По-друге, як виявилося, на стадіон не пускають за півгодини до початку гонки, навіть якщо у тебе є квиток. Ну, хіба це не ідіотизм? З таким ось сюрпризом зіткнулася дружина мого колеги, яка в силу різних причин зуміла прийти до арени за 30 хвилин до старту. У підсумку, її так і не пропустили. Ну, і є певні труднощі з логістикою в Антхольці, але це дрібниці, адже натомість ти отримуєш шалено круту атмосферу, такий же шалено крутий вигляд навколо, і масу позитивних емоцій, адже інакше тут не можна. Італійський етап - повна протилежність жахливого Оберхофу, і я вкотре в цьому переконався. А вже в наступному році тут пройде чемпіонат світу. Маю велику надію, що до головних стартів року в Антерсельві все буде організовано на вищому рівні, і кожен уболівальник зможе відчути скажену енергетику цього місця. Так що, якщо ви хочете закохатися в біатлон заново - вам в Антхольц!
Влад Омельянченко з Антхольцу
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 26)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
400
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
132
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
39
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
