|
|
.gif)
|
|
|
2019-03-04 08:14 | Дінара Алімбекова: На Олімпіаду їхала з п'ятьма парами лиж, дві з яких купила на початку сезону
|
|
|
|
 Чемпіонат Європи з біатлону завершився тиждень тому, але Білорусь все ще подумки не відпускає, навіть, незважаючи на своєрідну організацію континентальної першості. Напевно, було б трохи нерозумно з'їздити на це свято спорту і не привезти звідти додому якийсь місцевий десертик, яким можна було б поділитися з усіма любителями біатлону в Україні. І такий десерт у нас є.
Ми побували в Мінську і поспілкувалися з однією з місцевих улюблениць - Дінарою Алімбековою. Напевно, вона - одна з перших, з ким українському вболівальнику потрібно познайомитися ближче. Наймолодша олімпійська чемпіонка в історії біатлону, щира і відкрита Динара з задоволенням погодилася на інтерв'ю для нашого сайту. У цьому скромному діалозі ми поговорили з нею чесно, без купюр про зовсім різні речі і неймовірно кайфонули від бесіди. Сподіваємося, що точно таке ж задоволення отримаєте і ви, прочитавши наше інтерв'ю з Дінарою Алімбековою.
- Дінара, мої тобі компліменти, відмінно виглядаєш.
- Спасибі-спасибі (сміється).
- Ось і підійшов до кінця ваш домашній чемпіонат Європи. Як ти оціниш його для себе і для команди в цілому?
- Напевно, скажу, що очікувала більшого від цього чемпіонату, адже ставила перед собою серйозні завдання. Хотіла потрапляти в квіти в кожній гонці, правда, нікому про це не говорила. Для того, щоб всі ці плани стали реальністю, потрібно було справлятися зі стрільбою, що у мене, звичайно ж, не вийшло, і я дуже засмучена. Якби сьогодні була змішана естафета, де ми завоювали медаль, то настрій був би краще, а так, трохи розчарована. (Інтерв'ю записувалося ввечері 24 лютого, після персьютів - прім.biathlon.com.ua). В цілому, для команди, я думаю, цей чемпіонат Європи пройшов непогано. Три медалі в нашому активі, і хлопці виглядали дуже і дуже добре. Ось в останній гонці трохи не вистачило Сергію Бочарникову, щоб покласти в скарбничку Білорусі ще одну медальку.
- Якісь медальні плани були поставлені перед командою на цей чемпіонат Європи?
- Ні, медального плану не було, нам нічого такого не говорили навіть, але кожен з нас розумів, що при гарній роботі він може претендувати на подіум.
- На гонці легенд я спеціально дивився і спостерігав за тобою, і за тим, як до тебе натовпами просто підходили люди, щоб взяти автограф і сфотографуватися. Ти намагалася догодити всім. Пам'ятаєш, коли останній раз комусь відмовляла в подібному?
- Так, ось навіть сьогодні. Черговий натовп налетів, я роздала всі свої автографкарти, яких було близько 100 штук, і у мене замерзли руки. Потім до мене підійшов тренер, з яким ми займалися влітку, як-то ми почали так душевно говорити, і у мене були сльози на очах. Потім я йшла така зі сльозами і з думками, що ось скільки вболівальників сьогодні прийшло, а у мене такий результат поганий. У цей момент зі мною попросили сфотографуватися, ну, я так швидко відповіла, що не можу і пішла.
- Ти народилася в Казахстані, але коли тобі було 3 роки, твої батьки переїхали до Білорусі. Ніколи не було думки про виступ за збірну Казахстану?
- Ніколи взагалі не з'являлося таких думок. Я не знаю, чому мені постійно задають це питання, адже 20 років я прожила в Білорусі, біатлоном почала займатися саме тут, і, напевно, це нормально, що у мене не виникає таких думок. Всі друзі, близькі і сім'я у мене тут.
- Тобі ніколи не надходили пропозиції про зміну громадянства?
- Ні.
- Точно? Навіть за гроші?
- (Сміється) Точно, у мене такого не було.
- Ти живеш, якщо я не помиляюся, в маленькому місті Чаус. Чому так? Чому не Мінськ?
- Це дійсно маленьке містечко, і мені дуже подобається туди приїжджати після всієї цієї мінської суєти, адже я вчилася в Мінську 4 роки, і якось мені так приємно, добре. Не знаю, як це пояснити, але саме там я відчуваю себе, як вдома, і мене все влаштовує.
 - Ось коли готувався до інтерв'ю, потрапило на очі відео, де до тебе додому в Чаусах приходять маленькі діточки, приносять квіти і просять автограф. Це взагалі часто буває, або тоді на відео була разова акція?
- Ні, таке бувало часто. Могли по 3-4 рази на день приходити до мене. Це на відео були квіточки, а іноді мені приносять шматочки пирогів, буклетики з магазинів. У нас у дворі багато діточок, які тренуються в спортивній школі. Хтось комусь розповідає про мене, або батьки може говорять. Не виключаю, що вони можуть не до кінця розуміти, хто я така, а підходити в якійсь мірі навіть заради розваги. Бувало, що я виходила на пробіжку, і вони разом зі мною пробігали метрів 100, задаючи всякі питання дурненькі.
- Дурненьки? Наприклад.
- Ну, наприклад: «а ви в наступний раз виграєте Олімпіаду?», або: «а в наступному році будуть Олімпійські Ігри?». Це, звичайно смішило мене. Ясна річ, що вони дізналися про мене тільки після Олімпіади, але, напевно ще не розуміють до кінця, що це таке.
- Ось в цій же квартирі ти показувала журналістам свої фотографії з ЮЧМ-2015 в Раубічах, де ваша команда тоді виграла естафету. На фото ти стоїш з медаллю і лижами, і твоя цитата: «Ці лижі мені дали тільки щоб сфотографуватися тоді, а бігати на них, я не бігала - занадто круто для мене». Зараз після фінішу подібні процедури є, коли тобі дають щось тільки для фото?
- Я дійсно так говорила? (Сміється)
- Можу показати відео, якщо вже не віриш мені.
- Ну зараз вже такого немає. Після Олімпіади у мене з'явився свій контракт з компанією Fisсher, і я вже не так захоплено дивлюся на ці лижі (сміється). Насправді, навіть після того чемпіонату світу якогось достатку у виборі лиж у мене не було. Щоб ти розумів, на Олімпіаду я їхала всього з п'ятьма парами лиж, дві з яких купила на початку сезону, заощадивши на добових, які нам давали на збори. Ми з тренером вирішили, що краще я з'їм трохи менше, але куплю собі дві пари лиж. (Сміється)
- Поменше поїсти, щоб купити лижі? Ти зараз серйозно?
- Так, це було дійсно так.
- Окей, на одному з тих же фото з ЮЧМ-2015 після естафети поруч з тобою на подіумі стоїть Дар’я Блашко, яка зараз вже перебралася в українську команду. Як ви тоді сприйняли її вибір, і чи спілкуєтеся досі?
- Ох, насправді ... так давно це було. Якось всі спокійно до цього поставилися. Пам'ятаю, що не всі одразу зрозуміли її рішення. Не знаю, чесно, я не беруся судити, адже не була на її місці, і поняття не маю, через що їй довелося пройти. Але, якщо вона зробила такий вибір, значить так краще для неї, і я бажаю Даші тільки найкращого. Ми до сих пір спілкуємося іноді. Буває, я їй пишу, а буває вона мені.
- Я ось приїхав перший раз в Мінськ і в Білорусь взагалі. Я реально офігів від того, скільки тут всяких спортивних споруд, і які вони круті. У вас в країні нині якийсь спортивний бум, з чим це пов'язано?
- Я думаю, що ні для кого не секрет, що наш президент дуже любить спорт і все робить в країні для його розвитку. Коли ми після Олімпіади приїхали до нього в палац, то я була дуже здивована тим, як він пильно стежив за нашими виступами. Я звичайно знала, що він дивиться біатлон, але щоб прям так, що він розповідав, як бачив чиєсь останнє коло в якийсь гонці, або як стежив за якимось етапом - це було несподівано. Я розумію, скільки у нього справ, але він все одно дуже любить спорт і робить все, щоб він в нашій країні розвивався.
- Біатлон - спорт №1 у вашій країні на даний момент?
- Ну ... я думаю, що так.
- Коли розмова заходить про естафету в Оберхофі-2018, це часто викликає у тебе сльози. Ти завжди так переживаєш невдачі, або та гонка якось по-особливому залишила слід у пам'яті?
- Ну, взагалі не переживати після невдач - це досить складно. Ти приходиш після поганої гонки, і як би тебе там тренер заспокоював, і щоб не говорив, ти все одно сам собі дорікаєш за якісь моменти. Але після тієї естафети ... коли мені тільки нагадують про неї, то я готова одразу розплакатися. Тоді було дуже складно. Того вечора після гонки для мене ніби кінець світу настав, я просто не знала, як далі зібратися і налаштувати себе.
- Оберхоф - це один з найгірших етапів, які є в календарі Кубку світу. Згодна?
- Хм, ну в плані погоди, це точно. Я б сказала, що це найскладніший етап.
- Я його просто ненавиджу.
- (Сміється) Просто в цьому році у мене найкращий результат саме там був, і тепер якесь двояке почуття. В цьому році я до нього якось по особливому налаштовувалася, і влітку думала про те, що мене чекає в січні. Також були думки, що перші старти після операції випадуть якраз на Оберхоф.
- Так, ось тут, давай, докладніше. У тебе були проблеми з плечем, після чого ти перенесла операцію. Розкажи, що там за проблема була, і, я так розумію, що вона вже в минулому, так?
- Я сподіваюся, що вона в минулому. У 2015 році після ЮЧМ в Раубічах, коли вже почався наступний сезон, ми були в Швеції. Тоді перший спринт я пробігла досить непогано для тієї себе, так би мовити, і на наступний день виходила з ще більшим бажанням рвати і показувати результат. На пристрілюванні у мене сталося падіння, палиця потрапила між лиж, і я впала на рівнині. Ну, і все, приїжджаю до тренера, плачу, кажу, що болить рука, і я впала, але зараз все пройде, і почнемо (сміється). Виявилося, що я навіть підняти її не могла. Тоді мене відвели до місцевого лікаря, який був на стадіоні. І вона мені говорила про страшні речі, що там мало не перелом. Загалом, зрозуміло, що терміново потрібен був знімок. На наступний день ми його зробили, але там нічого не ясно було. Через тиждень ми переїхали в Ріднау, я каталася з однією палицею і коли навіть наїжджала на якусь маленьку нерівність, то було боляче, прям, до крику було. А це ж ще ліве плече, де тримається гвинтівка. Загалом, стріляти лежачи я тоді змогла тільки за день до гонки. Мене поставили на старт. Ну, а що, терпіти - це ж наша робота. Потім вже коли приїхали в Білорусь, тут обстежили і зрозуміли, що все серйозно. Виявилося, що у мене був надрив зв'язок.
Був такий випадок, коли у нас працював Польховский, і він сказав мені: «Давай, покажи, що ти можеш на перекладині». А я ж кажу, мовляв, багато чого можу, і підйом з переворотом і підтягування. Коротше, застрибую на перекладину, і від того, що я на ній висіла, у мене вискочило плече. Тоді стало ясно, що потрібна операція. Відвезли мене в лікарню, і сказали, що потрібно буде пропустити сезон. Природно, я одразу в сльози, відмовляюся, адже це був мій останній сезон по юніорам. Потім мені він каже: «Ну, зробиш зараз операцію, і в наступному році повернешся перед Олімпіадою». Я тоді на нього ще так подивилася і сказала: «Перед якою Олімпіадою? Мені навіть і не світить туди поїхати». Я вирішила, що добігаю юніорський світ, а там вже подивимося. Ну, і склалося так, як склалося.
- Ти часто говориш фразу «вилетіло плече». Ось поясни мені, як чайнику, що це значить?
- Це таке різке клацання, коли воно ставало не в своє стандартне положення. А просто піднімалося вгору, перебуваючи в незвичайному положенні.
- Твоя цитата: «Я їхала на Олімпіаду набратися досвіду». У підсумку, в твоєму активі золота медаль Олімпійських ігор. У тебе після цього не було думки про те, що ти досягла якоїсь кар'єрної вишки, до якої багато хто йде по 10-12 років?
- Насправді, я туди реально ж їхала за досвідом. Розуміла, що від мене надрезультатів очікувати не будуть. На той момент кращий мій результат на Кубку світу був - 33-е місце з нулем. .. Це була моя стеля, напевно. І те, що я там одразу заїхала б на п'єдестал, дуже нерозумно було б очікувати. Насправді, я і зараз впевнена, що це взагалі не межа, кожному біатлоністу, не важливо, олімпійський чемпіон він чи ні, є над чим працювати. Адже наш спорт не стоїть на місці. Швидкість стрільби постійно збільшується, як швидкість ходу по дистанції. І якщо раніше ось цей хід був дуже важливий, то зараз з ним ти навряд чи гарантуєш собі перемогу без хорошої роботи на рубежі. Я вірю, що для мене це все - тільки початок.
- На одному з архівних відео ти говориш, що мрієш про автограф Дар'ї Домрачової, а через певний відрізок часу ти вже стояла з нею на п'єдесталі в Південній Кореї. Як це - почувати себе, стояти поруч і працювати в одній команді зі своїм кумиром дитинства?
- Напевно, я про це говорила, коли ще починала займатися біатлоном. Насправді все це дуже швидко сталося. Я тільки прийшла в біатлон і вже через пару років, коли мені було 15, відібралась на юніорський чемпіонат світу з дівчатами, які були старші за мене на 4 роки. Вже тоді мене взяли в основну команду, і я тренувалася з Дашею і іншими дівчатами. Тобто, тоді мене вже відгородили від дівчат мого віку. Потім, коли я безпосередньо займалася разом з Домрачевою, розуміла, що це не така вже й мрія. Ось Даша стоїть навпроти, і я досягла цього, не було такого, що виходила на тренування і думала, вау-вау, Домрачева, і все таке. Тренери одразу поставили мені мізки на місце і говорили, що за нею потрібно тільки стежити і все переймати.
- Можеш зараз назвати суму, яка тобі прилетіла за золото на Олімпіаді?
- Так, це ж начебто не секрет. По-моєму, про це навіть писали. Насправді, коли поверталася додому, то навіть не думала про призові, але потім почала читати коментарі і зрозуміла, що люди вже все знають (сміється). Держава за золото виплатило мені 150 тисяч доларів.
- Як ти витратила ці гроші?
- Так-с ... я купила машину мамі і квартиру собі.
- Слухай, ну білоруські біатлоністи взагалі досить заробляють?
- Хм, я не можу, звичайно, говорити за всіх, але на життя, в цілому, вистачає, я думаю.
- Ну, ось давай назвемо приблизну суму, скільки в місяць може тобі капнути на карту?
- Сама не знаю, якщо чесно. (Сміється)
- Ну, як це так? Давай, подумаємо.
- Я реально зараз не можу назвати точну суму і збрехати якось не хотілося б.
- Як ви взагалі відзначали завоювання Олімпійського золота? Випивали?
- В Кореї у нас, по суті, був чай з печивом, а вдома вже з батьками та близькими - шампанське. Насправді, коли ти думаєш про перемогу на Олімпіаді, то одразу прилітають думки про те, як би ти це все відзначав. Це ж, прям, вау, куди краще, здавалося б. Нас навіть хлопці підколювали, що ось, мовляв, дівчата зараз в рознос підуть. Але ж ще сезон тривав, потрібно це розуміти, а ось по його закінченні емоції якось вщухли, і ми спокійно випили шампанського.
-Пам'ятаєш взагалі, коли в останній раз напивалися, прям, в драбадан?
- Та ніби не було такого. Трохи дозволила собі випити тільки на випускний в університеті. Це було два роки тому.
- Я не так давно прочитав великий матеріал у одного з колег про те, що багато жінок, які професійно займаються спортом, скаржаться на незручні спортивні майки / топіки. Реально у багатьох існує така проблема?
- Ох, я навіть якось не замислювалася про це. Можу тобі сказати, що це однозначно зручніше, ніж звичайна жіноча білизна (сміється). Слухай, ну екіпірування є екіпірування. Ти одягаєш його, і навіть не думаєш, зручно тобі чи ні. Ось наприклад, мені не дуже комфортно в нашій новій формі, але я ж не скажу, що не буду в ній бігати. Треба. Нічого з цим не поробиш, треба звикати.
- Якщо повертатися до Кореї, є цікавий факт. Під час Олімпіади в Пхенчхані різко, прямо в кілька разів, підскочила кількість користувачів додатку для знайомств Tinder і користувачів порталу PornHub. Це не жарти і не вигадки, дані компанії реально давали свої звіти з цього приводу. Наскільки цей сексуальний світ взагалі обговорюємо в рамках олімпійського селища?
- (Сміється) Господи, я і не чула такого. Прикольне питання звичайно. Чесно, взагалі не знаю, якось це все пройшло повз мене. Я там була як дитина, подібного не помічала і якось це не обговорювалося. Ось реально перший раз чую від тебе. Ну, знаєш, всі відновлюються, як можуть. (Сміється)
- Секс перед змаганнями - це корисно чи ні?
- Не знаю, десь я чула, що ось для хлопців це не дуже добре, а для дівчат - навпаки. Мені важко про це говорити, на моїй пам'яті у мене такого не було, тому як мій молодий чоловік майже завжди далеко від мене.
- А як взагалі настроюєш себе перед стартом? Слухаєш музику?
- На Кубках IBU бувало, що слухала, це якось розслаблювало. А потім вийшло так, що послухала і дуже погано стріляла в гонці.
- І ти зв'язала одне з іншим?
- Так-так, я взагалі можу сказати, що багато пов'язую таким ось чином. Пам'ятаю, раніше завжди бігала в холодних рукавичках, і мене про це запитала Марія Панфілова, сказавши, щоб я спробувала теплі, мовляв, вони такі круті. Потім, я подумала, що, яка взагалі різниця, які рукавички. Потім, була погана стрільба в холодних, і з тих пір я бігаю тільки в теплих, яка б погода була. Я в якійсь мірі забобонна, так.
- Загалом, і музику перед стартом ти вже давно не слухаєш?
- Ні-і, до речі, думаю, ти помітив, що тут в Раубичах на чемпіонаті Європи на кожному моєму старті включали пісню Тіми Білоруських - Незабудка. Навіть ось сьогодні, виходила на старт, і почула цю пісню на стадіоні, одразу подумала: «Фух, не забули про мене» (Сміється), і з посмішкою пішла на дистанцію.
- Телевізор або youtube?
- Ютуб, звичайно. Хоча, частіше люблю там просто якісь кліпи подивитися. Всякі біатлонні відео. До речі, мене в цьому році почали ставити на перший етап в естафеті. І ось, коли ми кудись приїжджаємо, перед естафетною гонкою я дивлюся, як бігали тут естафети раніше.
- Дудя не дивишся?
- Чесно сказати, дивилася у свій час, але все якось схилялося до грошей, а це мені не до душі.
- У тебе в інстаграмм висить маса повідомлень, і до тебе там дуже складно достукатися, в чому я переконався особисто. Перечитуєш взагалі все те, що тобі пишуть люди?
- Ті повідомлення, які трапляються на очі, то перечитую. Хоча після Олімпіади це взагалі було нереально. Зараз ось на чемпіонаті Європи намагаюся все дивитися, тому що надсилали багато фото і відео, які я потім собі в Сторіс викладала. Ось мені приємно було б, якби я комусь написала і мені відповіли, я думаю, також приємно і людям, коли вони бачать, що я помічаю їх смски і читаю.
- Багато нісенітниці пишуть або надсилають?
- Та взагалі то ні, єдине що, ось недавно прийшло повідомлення від когось з текстом: «цікавить секс без зобов'язань?» Або щось в цьому роді. І я дуже різко відреагувала, відправила смайл із середнім пальцем. Давно хотіла його комусь скинути (сміється). А він потім через день десь написав, мовляв, ой, я тільки зараз зрозумів, хто ти. Може просто поспілкуємося? Ну, я далі почала ігнорувати.
- Слухай, якщо простежити за твоїми соц.сетями або когось із дівчат вашої команди, то складається враження, що у вас прям дуууже дружний колектив. Наскільки це правда, і як важко утримати таку атмосферу в жіночому колективі?
- Напевно, це давня така фішка білоруської команди, що все тут дуже зближені один з одним, і ми намагаємося підтримувати такі теплі стосунки в колективі. Не знаю, я навіть не можу сказати, що ми думаємо про це, просто так виходить. Можемо проводити вечори всі разом на зборах. На змаганнях іноді ходимо в кафешки командою, сидимо, спілкуємося, і в цьому немає ніякого напрягу, не знаю, як інші команди цим не користуються. Ми дуже довго перебуваємо всі разом поза домом, ось це реально складно, і якщо ще в колективі буде напряг, то, напевно, це може позначитися на наших результатах.
- Далеко ж мало хто знає, що у тебе є хлопець. Часто намагаються підкотити?
- Хм .. зі світу біатлону, напевно, ні. Тому що багато хто знає і так про це. Та й взагалі, я б сказала, що рідко хтось намагається. Навіть, коли подібне є, я намагаюся таке припиняти.
- В кінці розмови мені б хотілося почути твою думку, як спортсменки іншої країни, чого не вистачає нашим дівчатам зараз, щоб знову бути в топі?
- Що стосується стрільби, то з цим в Україні завжди було все супер, тут, напевно, якийсь недогляд в плані швидкості, або може щось пов'язане зі зміною тренерів. Я спілкувалася з вашими дівчатами, говорила ось з Настею Меркушіною, вона мені розповідала, що у вас деякі займаються зі своїми особистими тренерами. Вона взагалі готувалася разом зі своєю сестрою, ну, так же не можна. Потрібен якийсь спаринг партнер. Я вважаю, що всі повинні готуватися в одній команді і тягнутися один за одним. Ну, в цьому випадку не можу якось судити, адже не знаю всієї ситуації в українській команді.
Влад Омельянченко з Мінську
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коментарі (Всього: 73)
|
[ 1, 2, 3 ]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцінки в останній гонці
|
|
|
|
|
|
| Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні? |
| |
|
Провести конкурс, як зазвичай
|
348
|
|
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
|
|
120
|
|
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
|
|
36
|
| |
| проголосовать |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
