Біатлон в Раубічах. Погляд песиміста півроку потому
Кореспондент сайту Влад Омельянченко знову побував в Раубічах - на цей раз на літньому чемпіонаті світу, і знову ділиться своїми враженнями про Білорусь і організацію біатлонних змагань в провідному біатлонному центрі країни. Чи змінилося щось в його сприйнятті, в порівнянні з враженнями від зимового чемпіонату Європи? Як завжди іронічна, але від того ще цікавіша розповідь.
На годиннику було 3:57. В голові промайнула думка, що вже пора виходити. Цим ранком мені треба було відправитися в Білорусь на чемпіонат світу з літнього біатлону в Раубічах. Я стояв посеред нічного Чернігова, який був практично повністю оповитий темрявою, і чекав, поки на горизонті з'явиться відблиск автомобільних фар. Мене мав забрати В'ячеслав Васильович Деркач, який, власне, і запропонував поїхати з ним на ЛЧС ще під час юніорського чемпіонату України. Якось у нас зав'язалася розмова на цю тему, і він відзначив, що збирається їхати на авто в Раубічі. Такий шанс я упустити не міг. Мені дико хотілося знову зануритися в цю атмосферу, бо, коли став вибір між тим, щоб залишитися на вихідних в Києві або залізти трохи в борг і відправитися в Білорусь - я вже бронював житло в Мінську. Поглянувши на телефон, побачив, що вже 4:07. Не встиг підняти голову, як до мене наблизився автомобіль. Привіталися, розібралися з речами і стрибнули в машину.
Ще три людини, які їхали з нами в машині, були мені малознайомі, тому подальший шлях для мене пройшов в мовчанні і стані занурення у власні думки. Незабаром ми під'їхали до кордону. Один з працівників митниці, довідавшись, хто ми і куди їдемо, віддаючи паспорти сказав: «Без медалей не повертатися!». Ми, звичайно, не спортсмени, але намагалися зробити все, що від нас залежало, щоб медалі дійсно були. Як тільки заїхали в Республіку Білорусь, на FM-хвилях заграв гімн країни. Цікаво, символічно, посміхнувся. На першій же заправці зупинилися випити кави і поповнити якийсь прилад для їзди платними дорогам. Я вже хотів було знову вийти з машини за хот-догом, щоб хоч якось поснідати, але голос В'ячеслава Васильовича тут же змінив це рішення: «Так, Влад, сиди. Я що, дарма стільки бутербродів наготував? Пригощайся і не соромся». Не знаю чому, але в такі моменти чужа їжа смачніша за все, що завгодно, у мене просто не було права відмовити. До Раубічів належало пиляти трохи більше трьох годин, і я, поласувавши, як мені здавалося, неймовірного смаку бутербродом, знову вирішив віддати перевагу мовчанню. Навушники і прекрасні пейзажі за вікном ввели в якийсь транс, але раптом у мене заграла одна з пісень групи «Порнофільми». Хто знайомий з творчістю цього колективу, той знає, яким політичним фоном просякнуті їх тексти. Заїхавши вже вдруге в Білорусь, знову зробив висновок, що села тут виглядають набагато яскравіше, ніж у нас. Якось все жвавіше і оптимістичніше, чи що. Великі міста особливо не бачив, окрім Мінська і Гомеля, але друге - це суща печаль, якщо не брати до уваги центр.
Заїжджаючи в Раубічі, побачили Юлію Журавок, яка завершувала свою ранкову пробіжку перед першим днем гонок. Буквально через 10 хвилин ми з нею вже зустрілися біля входу в готель, де жила збірна. - Юльок, давно не бачилися, як ти взагалі? Як настрій? - Та все супер, настрій класний, я б навіть сказала, що бойовий. Вже трохи скучила за змаганнями і всією цією двіжухою. - Ти як була худенькою, так і залишилася, все ніяк не набереш вагу ... - Та ти що, це я ще набрала пару кілограм, між іншим.
За пару хвилин до цього всіх нас помітила Оля Абрамова, яка вийшла на балкон свого номера. Вона явно була рада бачити таку групу людей: «Ох ти, так у нас тут буде крута підтримка!».
Насправді, це був прекрасний ранок. На вулиці досить тепло, хоч промінчики сонця і ледь пробивалися через гілки дерев, а легкий прохолодний вітерець, розгулюючи околицями, додавав ідеальну дозу свіжості. Відправившись до біатлонного стадіону, я забрав акредитацію і пішов дивитися на пристрілку і гонки у юніорів. Само собою, між роботою, не міг не проінспектувати ту ж місцеву їдальню для журналістів. Прогрес тут в порівнянні з чемпіонатом Європи все ж був. Так, тут як і раніше видавали по одній порції супу, бургера і кави / чаю на людину, але до цього шведського столу тепер ще додали і пончик. Справедливості заради варто відзначити, що він був досить смачним. Але, ясна річ, що таким не наїсися, особливо, коли у тебе 4 гонки і безперервне перебування на стадіоні з раннього ранку і до вечора. Тому довелося звертатися за допомогою до місцевих шашличників. Сто грам свинини у них обходилися в 4 рублі, що в перекладі на гривні трохи менше 52 гривень. Прямо біля входу на трибуни всі бажаючі також могли спробувати шаурму, картоплю, хот-доги і різні салати. Місцеві підприємці з радістю надавали всім можливість пригубити якогось алкогольного напою.
Не забули тут і про дітлахів. Для них зробили різні міні-атракціони, батути, а також поставили точки продажу солодкої вати і різних солодощів. Тільки у всього цього був один великий недолік, який, швидше за все, не особливо залежав від організаторів - це неймовірна кількість бджіл. В районі фуд-корту вони літали всі ці дні і всіляко діставали людей. Забавна історія трапилася і зі мною. Купуючи шашлик, мені чомусь захотілося упустити фразу: «Господи, бджоли у вас якісь взагалі ненормальні». Буквально через 5-7 секунд одна з них вжалила мене в лоб. Це було і смішно і боляче одночасно. Через пару годин біля трибун зустрів місцеву улюбленицю публіки Дінару Алімбекову і хотів жартома їй поскаржитися на місцеву фауну, але у відповідь вона показала мені сліди на своєму тілі від укусів бджіл і я зрозумів, що ще легко відбувся.
Всі три змагальних дні у нас було безліч роботи, адже українські спортсмени брали медалі одну за одною. Цього разу нарікань на функціонування прес-центру не було. Інтернет працював без перебоїв, і місця за столами вистачало всім. Але одна проблема так і залишилася не вирішеною з зими. Ніхто особливо не морочився про шаттли для преси. Спочатку вони були, і навіть 3 в день, але потім їх чомусь вирішили поєднати з автобусами для волонтерів, взагалі не попередивши про це.
Спостерігати за такою гонкою як супер-спринт наживо досить складно і незвично, не одразу встигаєш збагнути, хто, куди і яким поїхав, а поки розбираєшся з усім, то спортсмени заїжджають на наступний рубіж. Куди веселіше дивитися на гонку близько до тренерського містка. Яких там тільки коментарів не почуєш. «Ха, ти дивись, во Анька! Суперницю на спуску обійшла, як стоячий сарай! Всі набирають ще хід, а вона вже плужить» - вигукнув Олександр Біланенко, коли Анна Кривонос в суперспринті обійшла одну з суперниць. Тут можна і вступати в діалог, і щось розповідати самому, але я віддаю перевагу в більшості випадків тому, що просто мовчки слухаю тренерів, адже вони бачать в кожному русі спортсмена набагато більше, ніж я, або будь-який інший чоловік. Стояти і вбирати всю інформацію від них - чистий кайф.
Після закінчення гонки починається інше дійство. Спіймати когось із спортсменів, щоб записати коментар, а це не так вже й легко. Якщо з чоловічою частиною збірної в основному все проходить без особливих ритуалів, то з жінками так не прокотить. Тут іноді потрібно вистрибувати з мікст-зони, махати руками, говорити правильні слова, і все в цьому дусі. Іноді, буває, спортсмени можуть підійти з фразою: «Давай, я тобі виговорюсь, але не на диктофон». Чисто з людської точки зору, це десь в глибині душі приємно, але з точки зору журналіста - це дуже-дуже погано. Тому я завжди намагаюся налаштувати на позитивне емоційне поле тих, хто до мене підходить. Але статися може всяке. Наприклад, після другого змагального дня до мене підійшла Віта зі словами: «Вибач, але мені реально нічого сказати». Прекрасно розумію її, але, з іншого боку, і я залишаюся без роботи, і люди без пояснення того чи іншого моменту гонки. Ну, з цим треба миритися.
В цілому, організація біатлонних змагань в Раубічах як була далека від тієї, яка є на етапах Кубка світу, так і залишилася. Але деякі позитивні зміни в порівнянні з чемпіонатом Європи, безумовно, є. Були, звичайно, і певні факапи, які не можна обійти стороною. Коли було нагородження після однієї з гонок, прохід до зони для журналістів перекрили хлопці міцної статури, які не хотіли мене пускати туди. Показавши свою акредитацію, я почув у відповідь: «І що? Там йде нагородження». Я пояснюю, що як раз на нього і йду, і маю повне право там перебувати. Але мене не пускали доти, поки я не почав висловлювати своє невдоволення на підвищених тонах. Коли вже упустив фразу: «Мені до фотографа потрібно», то мене одразу ж пропустили. Та ж доля спіткала ще ряд журналістів, яких чомусь не хотіли пускати на нагородження. Дуже незручно і максимально нерозумно.
Але це все перетворювалося в дрібниці, коли ввечері в свої теплі обійми мене приймав Мінськ. Втомлений, після 3-4 годин сну в не найкращих умовах, я ніби відчував прилив сил. Не знаю, в чому магія цього міста, але воно дуже кайфове. Мінськ шалено багатогранний, тусовий, теплий, атмосферний і гостинний. Біатлон і Білорусь поки ще шукають точки дотику в плані організації, але найголовніше, що вони однозначно є, потрібно лише трохи часу, щоб цей самий контакт відбувся. Повертаючись додому, я відчував теплі почуття. По-перше, я знову не був у авто-турі столицею Білорусі в міліцейському бобіку, а по-друге, у мене знову було ментальне рандеву з Мінськом, і воно виявилося не гірше, ніж перше. Не знаю, коли я приїду сюди знову, і чи приїду взагалі, але це місто, як і Раубічі - однозначно топ. Якщо біатлон - це любов, то Білорусь - дикий викид окситоцину.
Влад Омельянченко, з Раубічів
Коментарі (Всього: 26)
2019-09-02 16:03
Дякую за цікаву розповідь. Але думаю, що вона більш нагадувала "взгляд оптимиста". Майже все описано з похвалою, хіба що місцеві бджоли та надмірно пильні сек'юриті підкачали.
2019-09-02 20:44
Спасибо за статью!
Чувствуется что не предвзято, а есть как есть. Это о Раубичах.
А в целом хорошее позитивное настроение после посещения синеокой:)
2019-09-02 21:37
Владе,дякую за класну розповідь!
2019-09-02 21:41
2 navigator
Да, статья оставляет позитивное настроение.
Спасибо Владу за всестороннее освящение биатлона.
При этом, не могу отнести его не к пессимистам ни к оптимистам :)))))
Как говорили раньше " Будьте ближе к народу и .....". Влад этому следует :)))))
2019-09-03 00:28
2 navigator
Чесно кажучи, був і негатив, без цього ніяк, але ж писав вже підбиваючи підсумки, а в загальному залишилися лише теплі і приємні емоції)
2019-09-03 03:00
Хотіли "розповідь песиміста", а вийшла просто класна розповідь про свято біатлону у Раубичах))))). Приємно читати, наче сама там була!!!!
2019-09-03 10:00
Спасибо, Влад, здорово, что Минск остается таким же светлым городом, каким я запомнила его в 89-м:). Тогда Минск мне запомнился мороженым в желтой глазури, такого в Киеве не было в 80-х, удивительно чистыми улицами и отсуствием толп праздношатающихся. Правда, с биатлоном я его не связывала, даже сейчас, когда есть Домрачева и ко, ну не вяжется у меня Беларусь с меккой биатлона.
2019-09-03 17:01
Дякую Вам, Владе, за цікаву подорож у світ біатлона.
2019-09-03 19:17
И дороги в Беларуси великолепные, а также низкий уровень преступности и доброжелательные приветливые люди.
2019-09-03 19:54
2 Vlad Zh Чесно кажучи, був і негатив, без цього ніяк,
Ну дык, што ёсць то ёсць, на люстэрка не крыўдзяцца, ))
2019-09-03 20:43
2 navigator Ну дык, што ёсць то ёсць, на люстэрка не крыўдзяцца, ))
Да уж, Алексей, чего на зеркало пенять, когда сами НИКАКИЕ международные соревнования организовать (надеюсь, пока) не можем, так как просто НЕГДЕ (((((
2019-09-03 21:04
2 Надежда(Феодосия)
У вас есть другие положительные стороны, и что, в конце концов, перевесит неизвестно. Пока плохо, что нет достойного комплекса. В остальном я считаю, у вас все гораздо лучше. А если построят комплекс в Буковеле, то про Раубичи украинцы позабудут, а если комплекс будет высокого европейского уровня, то и европейцы, в смысле соревнований.
2019-09-03 21:37
Умер Ханеволд...
2019-09-03 21:39
Сегодня умер Халвард Ханевольд. Может быть, будет статья о нем? Легендарная личность
2019-09-03 22:14
Боже!!! Какая ужасная новость, умер Халвард Ханеволд. Ему было 49 лет.
Краб, вечный студент - сколько болельщиков биатлон приобрёл, благодаря тебе!!!
2019-09-03 22:48
2 Feo2500 Боже!!! Какая ужасная новость, умер Халвард Ханеволд. Ему было 49 лет.
Упокой Господи душу усопшего раба твоего.
Он мне всегда нравился своим менталитетом. Очень жаль ((((((
2019-09-03 23:10
Спасибо за "публикацию" моего коммента, мне очень приятно. Особенно, когда спустя несколько часов, наконец-то, кто-то еще вспомнил об этой трагедии.
Зачем вообще премодерировать комменты, если их никто не проверяет?
2019-09-04 16:57
А зачем статья? Кто помнит Ханеволда, тот скорбит, кто не знал - тот не поймет о чем речь, кому интересно о нем как о спортсмене - узнает сам. О чем писать - он не украинский биатлонист, а общедоступные факты перечислить - зачем...
2019-09-04 19:04
Вопрос не в тему - будут ли наши парни принимать участие в чемпионате Германии?
2019-09-04 21:17
Блин, как так?((( Здоровый, сильный, в цветущем возрасте... Светлая память.
2019-09-04 21:34
будут ли наши парни принимать участие в чемпионате Германии?
будуть, ДІма про це згадував ще на зборі у Буковелі
2019-09-05 10:22
А вот Марсель Хиршер вчера ушел непобежденным чемпионом.
Не было серьезных травм, не переломаны колени и позвоночник, все,что можно, выиграно - самое время уйти. Очень редкий случай, пример для многих видов спорта.
2019-09-06 16:49
2 Bell-air все,что можно, выиграно -
Рекорд Стенмарка по кол-ву побед и мест в тройке Марсель не побил. самое время уйти.
Может быть Вы правы, но кто-то стремится по всем ключевым показателям стать 1-м в своем виде спорта.
Главное, на мой взгляд, чтобы лет через 10 Марсель не сожалел об этом решении.
2019-09-07 21:43
Спасибо, Влад,
2 Noname
Не, ну при чём тут Минск? У нас тут г-н Омельченко, то недокормленный, то обездоленный, то деньги занимает, то ещё что-то, ну прям бомж. )) В Украине есть комплекс, подобный Раубичам? - Нет. Поэтому личные проблемы г-на Омельченка меня ваще не волнуют. Значит не умеет утраиваться, кто ему доктор? (((
2019-09-08 11:56
2 um2009
Недокормленый, обездоленный бомж был бы не против, если бы его фамилию ещё не каверкали)
2019-09-08 13:26
Недокормленый, обездоленный бомж был бы не против, если бы его фамилию ещё не каверкали)
2 Vlad Zh
Извините, Влад, реально не по злому умыслу. )) Когда не прав, то не прав. Видать не доглядел, но эт только на счёт фамилии. Ещё раз извините. )
1. Якщо ви вже реєструвалися на сайті, введіть ваш E-mail і пароль.
2. Якщо ви залишаєте коментар перший раз, вам необхідно придумати нікнейм, і ввести ваш E-mail і пароль.
Ім'я або Нікнейм: (не вводьте його якщо ви вже реєструвалися раніше)
.gif){kind=small}
