Влад Омельянченко нарешті прийшов до тями після поїздки в Хохфільцен і Ансі, і готовий розповісти вам про те, що залишилося за лаштунками на цих етапах Кубка світу. Тут була погана погода, круті українські вболівальники, безкоштовне вино і ще багато чого цікавого.
Цей біатлонний сезон міг початися для мене з великими пригодами зі знаком мінус ще в Києві. Під'їжджаючи до аеропорту, я отримав смску про те, що мій рейс до Відня затримується, а до нього у мене були підв'язані наступні потяги, на яких через Зальцбург я повинен був домчати до самого Хохфільцена. Знаючи свою вдачу, я вже став подумки перераховувати, скільки цей перфоманс мені може обійтися, але, на щастя, рейс затримали всього лише на 40 хвилин і я без особливих проблем дістався до своєї точки призначення.
На цей раз якихось особливих очікувань у бідного, знедоленого і вічно невдоволеного бомжа (як мене встигли вже охрестити тут деякі вболівальники після ЛЧС в Раубічах) не було. Досвідченіші колеги розповідали, що тут непоганий етап і якось переживати сенсу немає, але і чекати другий Антхольц теж не варто. По суті, так воно і було, але тут я побачив кілька очевидних плюсів.
Перший, і, напевно, головний з них - розташування біатлонного стадіону. Хохфільцен - невелике містечко, але до нього без особливих проблем можна дістатися потягом, а від залізничного вокзалу до траси тут пішки йти хвилин 15. На стадіоні можна було затримуватися до пізна і не переживати, що доведеться ночувати тут. До того ж, недалеко від вокзалу знаходиться супермаркет, в якому можна недорого і добре закупитися всіма потрібними штуками, починаючи від їжі і закінчуючи вином за 1 євро.
Другий плюс - пейзаж навколо. Знову-таки, це не Антхольц-Антерсельва, але австрійські Альпи не менш круті і естетичне задоволення від місцевих видів ви отримаєте точно. Заходи сонця тут, до речі, теж дуже гарні. В цілому, якщо ви приїхали сюди виключно за біатлоном, то отримаєте ще купу приємних дрібниць в подарунок.
Вболівальники, які були на стадіоні в Хохфільцені, однозначно відзначать розташування вакс-кабін. Для того, щоб спортсменам і представникам команд в них потрапити, потрібно пройти через підтрибунне приміщення на вулицю, де може перебувати кожен, у кого є квиток. Тому на другому етапі Кубка світу багато фанів отримали довгоочікувані селфі з біатлоністами та їх автографи.
Ну і не можна не розповісти про те, що в Хохфільцені було багато українських вболівальників. Не знаю, як і чому вони вибрали саме австрійський етап, але їх тут можна було зустріти на кожному кроці. Це було приємно. Практично всі вони були з шарфами і прапорами, але деяких ідентифікувати було набагато складніше. Купуючи сувеніри, зауважив чоловіків, які пили глінтвейн поруч. Такі кислі обличчя бачив тільки у нас, але були сумніви, що ці двоє з України, та коли почув добірний мат суржиком, відразу зрозумів, що це наші люди. Ніколи не розумів, як можна перебувати на біатлоні з таким настроєм? Тим більше, якщо ви не в Оберхофі.
В цілому, етап в Хохфільцені пройшов добре, без будь-яких збоїв і проблем, навіть на харчування для журналістів поскаржитися не можу, воно було на рівні і голодувати не доводилося нікому. На жаль, подібних емоцій вже у Франції випробувати не вдалося.
З перших днів склалося враження, що етап в Ле-Гран Борнані всіляко схожий на Оберхоф. Тут вам і жахлива погода, і не дуже хороша логістика, і погане харчування (ситуацію рятувало тільки безкоштовне вино і наявність десертів), незрозуміла і незручна будова самого стадіону, і все це в купі. Але переплюнути вищезгадане німецьке місто досить складно, до того ж, не зважаючи на всі проблеми, місцеві вболівальники створили атмосферу крутого свята. Не пригадаю, де ще фани скандували імена спортсменів, які стартують, а вздовж траси стояли, як мінімум, 3-4 ряди людей. Підтримка тут була просто божевільною.
Хоча Кубок світу мав всі шанси обійти Францію стороною в цьому сезоні через погодні умови. Ще в Хохфільцені всерйоз обговорювалася тема продовження австрійського етапу, а спортсменам говорили, що навіть якщо вони переїдуть в Ле-Гран Борнан, то навряд чи будуть бігти всю програму. Але тут потрібно відзначити роботу організаторів, які під час дощу і при плюсовій температурі зуміли створити цілком собі прийнятну для гонок трасу, щоб глядачі змогли побачити всі заплановані гонки.
Ясна річ, що промоклий одяг і такі ж мокрі ноги у журналістів не вселяли будь-якого оптимізму з приводу цих гонок, але і спортсменам доводилося несолодко. Лягати в дощ на гумовий килимок - все одно, що просто лягти в калюжу, а потім бігти так під холодним вітром до наступного вогневого рубежу. Приємного тут було мало, але це біатлон, і погані погодні умови в цьому виді спорту не така вже й рідкість.
Невеликі проблеми очікувано виникали після фінішу, коли біатлоністи проходили через мікст-зону. Показовий момент трапився після однієї з жіночих гонок, коли я записав сім флеш-інтерв'ю, і тільки одне з них було з українкою.
Підводячи підсумки цих двох етапів, можна сміливо сказати, що Хохфільцен точно є тим місцем, яке варто відвідати біатлонному вболівальнику. Якщо зайнятися цією справою заздалегідь, то дану поїздку цілком можна буде назвати бюджетною. Австрійці однозначно люблять біатлон і знають, як його «робити» за лаштунками. Тут практично немає якихось барів або інших тусовочних місць, але ця кайфова атмосфера ніби витає в повітрі, ну і «п'яний» намет ніхто ж не відміняв.
До речі, знову переконався, що відкатати три етапи поспіль - досить важко як в моральному, так і в фізичному плані. Одного етапу очікувано мало, а ось два - ідеально. Тому, якщо є можливість виділити два тижні на таку біатлонну зв'язку, то їдьте не роздумуючи. Що стосується Ле-Гран Борнану, то тут справи йшли трохи інакше, ніж в Австрії. Жити недалеко від стадіону або в сусідніх містечках досить дорого, до того ж стадіон побудований не кращим чином, тому там проблеми можуть виникати на рівному місці. Але якщо ви їдете просто повболівати за своїх, незважаючи ні на що, а потім піти в якийсь місцевий паб (яких тут, до речі, дуже багато), і як слід там цю справу відзначити, то можете ризикнути і приїхати в цей мальовничий куточок Франції. Вам точно буде, де потусити і буде що згадати.
Влад Омельянченко, за мотивами відрядження в Хохфільцен і Ансі
Коментарі (Всього: 12)
2020-01-07 11:47
Влад спасибо за отчёт, понравилось. В Хохфильцене был два раза, действительно домашний этап.
2020-01-07 11:51
Хохфильцен - это тот этап который влюбляет тебя в биатлон навсегда.
2020-01-07 15:19
Пидручный не побежит спринт.
2020-01-07 20:58
В этом году не получается, но в следующем обязательно поеду в Рупольдинг ( на этап КМ, если сохранят), жду Ваших впечатлений и советов от этого этапа.
2020-01-07 21:57
2 Гость22
Мы в прошлом году ездили в Рупольдинг (самостоятельно, не с группой) и сейчас снова едем. Впечатлений и информации будет море, обращайтесь)
Автору спасибо большое за отчёт. Укрепилась в мысли, что в Хохфильцен поехать стоит, а без Анси можно обойтись. А фраза «Одного этапа ожидаемо мало, а вот два – идеально» меня не то чтобы удивила, но совсем не соответствует моим ощущениям. Правда, мы в Рупольдинге были, а не в Хохфильцене или Анси, но скажу, что в последний день уже накопилась эмоциональная усталость, очень много людей, на трибуне стоишь как селедка в банке, всё вокруг настолько громко и ярко, что уже просто хотелось домой. В результате последнюю гонку вообще не с трибуны смотрели, а на большом экране ближе к выходу со стадиона, где не было толпы. То есть, после Рупольдинга я бы точно не захотела сразу же еще на один этап поехать.
2020-01-07 23:08
2 Tatyana_S (Kiev)
тут я скоріше описав відчуття людини, яка там працює, а не просто приїхала повболівати, а це, все ж таки, трошки інший спектр емоцій. Тому. думаю, в цьому випадку наші думки і розійшлися)
2020-01-08 00:08
Приятного тут было мало, но это биатлон и плохие погодные условия в этом виде спорта не такая уж и редкость.
Да, но в Анси в этот раз было уж совсем не очень.
2020-01-08 00:08
2 Vlad Zh
Згодна, що враження журналіста та пересічного глядача мають відрізнятися. Звісно, я писала з точки зору саме глядача. Хоч ми минулого року й втомилися від емоцій, але загалом усе дуже сподобалося, тому зараз збираємося повторити. Вже на старті!
2020-01-08 00:10
2 lionbiathlon
Ви навіть не уявляєте, наскільки там було "не очень", це я коротко описав, підбиваючи підсумки, але моментами було просто жахливо)
2020-01-08 00:14
2 Vlad Zh
Я подбирал слова. )
А вообще, если отбросить естественное чувство здоровой жалости по отношению к спортсменам, то этап получился весьма полезным для понимания ситуации в биатлоне: какие у команд сервисмены, кто умеет терпеть и выступать через не могу (гонки были не для "нытиков" и жалостливых к себе).
2020-01-08 02:06
За вашимм замітками й сама відчула як там було, м'яко кажучи, "не дуже комфортно". Проте, головне що була тепла і дружня атмосфера, а решта пережити можна))))))
2020-01-09 11:53
2 Vlad Zh
"Для того, чтобы спортсменам и представителям команд в них попасть, нужно пройти через подтрибунное помещение на улицу, где может находиться каждый, у кого есть билет. "
Два роки тому напряму ходили далеко не всі спортсмени, більшість користувалися підземним переходом, і їх можна було побачити лише за огорожею, вже на іншій стороні. Хоча слід відмітити, більшість зупинялася, хоча й за сіткою, а Едер, Хінц, наші Настя й Іринка - та багато хто - ще й виходили. Саме там збиралися українські вболівальники після гонки й співали "Червону руту"
1. Якщо ви вже реєструвалися на сайті, введіть ваш E-mail і пароль.
2. Якщо ви залишаєте коментар перший раз, вам необхідно придумати нікнейм, і ввести ваш E-mail і пароль.
Ім'я або Нікнейм: (не вводьте його якщо ви вже реєструвалися раніше)
.gif){kind=small}
