У фінішному створі

Богдан Цимбал: 
- Мені, напевно, пощастило з роллерами, чесно скажу. Єдине тільки, що на четвертому колі накрила спина. Дуже боліла. Ну, а взагалі, я задоволений своїм результатом, особливо останньою стійкою. Цей нуль - для мене все. Що стосується спини, то це стара травма, і вона, швидше за все, невиліковна. Але, ми все робимо, щоб вона не сильно мене турбувала, ця гонка - рідкісний випадок, коли я реально відчував біль в попереку. Можливо, це мій останній старт у юніорів, так що, тепер я вже мужик (сміється). На стрільбищі відчувався вітерець, але ми з тренерами на пристрілюванні все обговорили, що, як і де поправити, і все в підсумку вийшло добре.

Руслан Бригадир: 
- Стійка у мене завжди була проблемна. Тут зі стрільбою  лежачи впорався, ну, а останні два вогневі рубежі підвели. Другу стійку я працював, як міг, щось не виходило, можливо на пульсі високому підійшов. Що стосується функціонального стану, то вчора трохи краще себе почував, але сьогодні якось впевненіше йшов на фінішне коло. За Богдана, звичайно, радий - срібло завоював. Він, безумовно, молодець.

Володимир Бринзак: 
- Ми знаємо Богдана і його можливості, він готувався з національною командою. Розуміли, що якщо він впорається зі стрільбою, то буде боротися за медалі. Це, по суті, його остання гонка серед юніорів. Уже взимку він буде стартувати серед чоловіків, так що дуже приємно, що він завоював цю медаль. Додому приїдемо вже не без медалей, це плюс. А в загальному, готуємося до зими. У попередніх гонках були близькі до медалей, але просто не вистачало удачі. Буває, що іноді не вистачає лічених секунд. Так склалося, що це не наш чемпіонат був. Я радий, що молодь себе добре проявила. Є, звичайно, ще над чим працювати, але, резерв маємо.

Ганна Кривонос: 
- Відчувала себе краще, ніж в попередні два змагальних дня. Дякую звичайно тренерам, вони мене так гнали просто всю дорогу. Якби не вони і їх підказки, навряд чи б я зайняла четверте місце. Що стосується стрільби, то, повторюся, що у мене з нею були проблеми на зборах, тому такий результат - це найкраще, що я можу поки

Валерія Дмитренко: 
- Сьогодні на трасі відчувала себе добре, правда поки не знаю точно, що там зі швидкістю, але ніби як задоволена собою. Стрільба, звичайно, підвела. Я розраховувала на нулі, але вітер і психіка зробили свою справу. Особливо на першій стрільбі лежачи емоції зашкалювали. А так, по трасі всі кричали, говорили, що підтягуюся. Бігла, як могла. Бачила дівчат своїх попереду, і це допомагало. А емоції у мене виявлялися через те, що попередні старти погано далися, і це якось все накипіло.

Влад Омельянченко з Нове-Мєсто
Фото: Юлія Садикова