Чемпіонат Європи, який планувався в Отепяя, обіцяв яскраве, незабутнє шоу для справжніх шанувальників біатлону. Тому дружньою компанією українські вболівальники почали збиратися в Естонію. Але ... як завжди, це підле «але», майже як з четвертими місцями наших хлопців на чемпіонаті світу в Італії ... У Отепяя в цьому лютому сніг не випав, і не дивлячись на календар прийшла весна, струменями теплого, зовсім не прибалтійського повітря огорнула ялини і берези навколо біатлонного стадіону.
Українська торсіда на ЧЄ передбачалася солідною і численною, замовлялися квитки і місця в готелях і апартаментах, і ... за 10 днів до такої довгоочікуваної і викоханої для багатьох поїздки, все змінилося, чемпіонат виявився через погоду під загрозою зриву. Втім, IBU так просто етапи і чемпіонати не скасовує. За радість перемог, любов уболівальників, красу спорту союз завжди бореться. До речі, не так просто перенести старти такого рангу, як, наприклад, чемпіонат Європи. Це не тільки підготовлена траса, рішення вагона оргзапитань, організація житла для команд, перенесення місця ТВ-трансляцій, а й забезпечення і підготовка від двохсот до трьохсот (!) волонтерів, не кажучи про мільйон маленьких і не дуже проблем, що виникають по ходу «п'єси». І, звичайно, перенести чемпіонат всього за 10 днів до початку стартів, справа надзвичайно складна.
Але тим, хто зібрався їхати в Отепяя, від цього було не легше. Пропадали авіаквитки, скасовувалася з фінансовими втратами бронь на оплачене житло, руйнувалися маленькі і великі плани ... Однак, якщо чогось дуже хочеш, то можна і не помічати зовсім реальних і конкретних проблем. Не можна здати квитки і повернути за них гроші? І не треба, полетимо в Таллінн, як і планували. Побудемо там півтора дня, побродимо його прекрасними вуличками, подихаємо історично-романтичним повітрям, вип'ємо кави в затишному кафе, що бачив, напевно, ще лицарів Тевтонського ордена ... а потім і на біатлон махнемо. Втім, таких оптимістів знайшлося небагато, з усієї численної компанії в Раубічі, куди і було перенесено ЧЄ, нас вирушило всього три людини. Але ми були в чудовому настрої, добре екіпіровані (у всіх сенсах), з вірою в відмінний виступ нашої команди.
З Таллінна ми вирушили нічним автобусом через Ригу і Вільнюс до Мінська і прибули в середу в столицю Білорусі якраз вчасно, щоб встигнути на першу кваліфікаційну гонку суперспринт. І, не пошкодували! Забулася і довга дорога в Раубічі, і безсонна ніч в автобусі, і ... навіть не цілком вдалий для нас чемпіонат світу. Спочатку порадував Діма Підручний, а потім і дівчатка, причому не тільки Лєна Підгрушна, але і Валя Семеренко, і Настя Меркушина. Троє наших дівчат у квітковій церемонії, що може бути «бальзамистіше» для душі вболівальника!
Вкотре білоруси радують своєю надійністю у вирішенні важливих питань, за такий короткий час організували чемпіонат Європи.
Перший день змагань вранці радував сонечком, потім небо затягнуло хмарами, але гарний настрій уболівальникам на стадіоні це не зіпсувало. Втім, незважаючи на досить цікавий формат блискавичної і захоплюючої гонки, трибуни не були забиті повністю, як це зазвичай буває тут на вихідних. Але атмосфера від цього не постраждала, веселила Білка, талісман тутешнього стадіону, у якій явно є в наявності почуття гумору. Глядачі активно підтримували всіх спортсменів, незалежно від їх командної приналежності. В загальному, для нас ЧЄ почався досить душевно і продуктивно. Не залишилися непоміченими і українські вболівальники: з ними фотографувалися, брали інтерв'ю ...
Якщо в перший день після виснажливої поїздки ми були кілька розібрані, то в другий і почуття, і думки вже були заточені на гонки і повноцінне сприйняття всієї цієї прекрасної біатлонної атмосфери.
Над стадіоном висіли хмари, а вночі пройшов дощ. Ось коли добрим словом згадаєш організаторів чемпіонату, які незважаючи на зовсім не біатлонну погоду, рятують змагання: щоночі довозять сніг, зміцнюють трасу.
День змішаних естафет обіцяв яскраве видовище. І ми, звичайно, розраховували на медалі. І ті, хто думає, що вигравати тут гонки легко, помиляються. Представництво спортсменів досить солідне, всі рвуться в бій. Постійні учасники етапів Кубка світу, які повернулися з Антхольцу, намагаються і собі, і своїм фанам довести, що можуть і хочуть перемагати, а завсідники Кубка IBU намагаються з усіх сил показати, що не слабші за топів, та й білоруські атлети на домашньому стадіоні традиційно дуже сильні ... коротше, боротьба йде без піддавків.
Естафети ми любимо і дивитися їх цікаво, особливо «живцем». В одиночній змішанці наша команда майже весь час йде в лідерах, з кожним колом зміцнюється надія на подіум. Звичайно, остання стрільба розставляє все і всіх по своїх місцях, але дуже вже прикро, що Руслан, який обігнав на останньому підйомі німця, не зміг вчасно зреагувати на фінішний ривок конкурента і якихось пару метрів нам не вистачило до срібла. Втім, розбірка німецького і українського біатлоністів на фінішній прямій подарували глядачам ті емоції, за якими вони і прийшли сюди. Відрадно і за Руслана, для якого ця змішанка була першою в кар'єрі. Напередодні багато говорили, мовляв, навіщо Санітра ставить Ткаленка на таку гонку, де потрібні не тільки його швидкі ноги, а й хороша, не повільна стрільба. Але спортсмен впорався, показавши тим, хто сумнівається, що може бігати старти будь-якого формату.
У перерві між гонками народ традиційно потягнувся за стадіонні трибуни, де розташувалися численні намети з їжею: глінтвейн, різні напої, шашлики, млинці, солодощі, чіпси, які роблять тут же, прямо при вас ... Запах такий, що шлунковий сік починає вироблятися ще на підході ... За столиками сидять і стоять уболівальники, всі голосно і зі смаком обговорюють гонку, що минула. Так, за смачною їжею і біатлонними розмовами пролітає час. І залишається зовсім небагато до наступної гонки, а вболівальники все під'їжджають і йдуть на стадіон, естафету хочуть подивитися багато уболівальників.
І ось, старт. Звичайно, наша команда виходять на нього в якості фаворитів, але ж це біатлон, тут всяке може трапитися, тим більше, що вітер, який задмухнув з ранку, ніяк не слабшає. У Валі все виходить на відмінно, там, де є промах, вона компенсує витрачений на додатковий патрон час швидкими ногами на трасі. У Юлі одна заминка, щось трапилося з патроном, який застряг в гвинтівці. І все ж вона передає естафету другою. Ну, а далі, Артем і Діма зробили все, як треба. Нарешті нашому капітану не потрібно було вигрібатися з хвоста пелотону, а можна було боротися за золото, демонструючи свій високий клас, що він і зробив. Другим фінішує швидкий росіянин, а третім - норвезький спортсмен. Білорус, який два кола був лідером, після стрільби стоячи пішов на коло штрафу і далі не зміг підтримати темп, запропонований норвежцем і росіянином. Місцева публіка дещо розчарована, але гонка вийшла відмінною і красивою. Всі чекають нагородження, якого досі немає ...
Ми дізнаємося, що білоруси подали протест на дії норвежця, який нібито завадив Бочарнікову. Толком ніхто нічого не знає, крім, звичайно суддів, які пішли на засідання, вирішувати, хто ж правий. Знаєте, як в тому анекдоті: чи то він вкрав, чи то у нього ... але осад залишився. Минає година, трибуни поступово порожніють ... Всі учасники подій: команди, що зайняли перші чотири місця; а також тренери, журналісти, фотографи ... всі чекають на рішення. Після довгого очікування повідомляють, що білорусам присуджено третє місце, а команда Норвегії дискваліфікована. Тепер норвежці подають скаргу на це рішення, а церемонія нагородження взагалі переноситься на суботу. І вже пізно вночі дізнаємося, що вирішено залишити все на своїх місцях: золото - у України, срібло - у Росії, бронза - у Норвегії.
Зрозуміло, що істина дорожче, але наші хлопці перемогли в чесній боротьбі, а свою порцію слави, позитиву і захоплення в цей день так і не отримали, не думаю, що в суботу у них будуть ті ж емоції, які переповнюють спортсмена відразу після гонки.
Загалом, залишилося відчуття, що покарані були всі. Так дивно і не дуже радісно закінчився другий день.
Анна Осолодкіна, Раубічі, Білорусь
Коментарі (Всього: 9)
2020-02-28 17:07
Кто знает,есть ли где официальное заявление АйБиЮ по поводу инцидента на последнем этапе?.Хотелось бы услышать или прочитать.
2020-02-28 17:56
Спасибо, что поделились впечатлениями. Очень живо и хорошо написано.
2020-02-28 18:01
Действительно, интересны причины изменения решения.
Что касается поездки в Раубичи. то я тоже хотел сначала - не очень далеко и не слишком дорого. состав участников - одна из причин, почему не решился съездить. Вторая - состояние трассы. Качественного движения спортсменов, скоростей на спусках - этого не ожидалось. Когда на спуске отталкиваются двумя руками - это из техники ДЮСШ. А потом прыгают по лужам. Меня такое не привлекло.
2020-02-28 18:19
Цікава розповідь
І білоруси все таки молодці, роблять все можливе для організації
2020-02-28 18:35
Молодцы ребята! На старости лет доставили мне удовольствие. Спасибо большое! А ещё надо отдать должное организаторам чемпионата Европы. За 10 дней сумели подготовиться куда лучше чем на некоторых этапах кубка мира. Только посмотрите, какой чистый лес по трассе, не то, что на кубке мира. Респект ЛУКАШЕНКУ!
2020-02-28 18:44
# 4 Logist (Тернопіль)
Они-то молодцы, что делают все возможное. проблема в том, что возможностей у них очень очень мало
2020-02-28 18:45
Раубичи-lll. 5 лет спустя:) А в Отепяя выпал снег и сегодня его было больше чем Раубичах:(
2020-02-28 19:03
Нагородження було?Десь можна глянути?
2020-02-28 20:13
2 Surya
Сніг в Естонії почав йти в ніч з понеділка на вівторок, як і обіцяли прогнози за 2 тижні до ЧЄ. Я тому й сподівалася, що переносу не буде.
1. Якщо ви вже реєструвалися на сайті, введіть ваш E-mail і пароль.
2. Якщо ви залишаєте коментар перший раз, вам необхідно придумати нікнейм, і ввести ваш E-mail і пароль.
Ім'я або Нікнейм: (не вводьте його якщо ви вже реєструвалися раніше)
.gif){kind=small}
Ми дізнаємося, що білоруси подали протест на дії норвежця, який нібито завадив Бочарнікову. Толком ніхто нічого не знає, крім, звичайно суддів, які пішли на засідання, вирішувати, хто ж правий. Знаєте, як в тому анекдоті: чи то він вкрав, чи то у нього ... але осад залишився. Минає година, трибуни поступово порожніють ... Всі учасники подій: команди, що зайняли перші чотири місця; а також тренери, журналісти, фотографи ... всі чекають на рішення. Після довгого очікування повідомляють, що білорусам присуджено третє місце, а команда Норвегії дискваліфікована. Тепер норвежці подають скаргу на це рішення, а церемонія нагородження взагалі переноситься на суботу. І вже пізно вночі дізнаємося, що вирішено залишити все на своїх місцях: золото - у України, срібло - у Росії, бронза - у Норвегії.
