Кубок світу
# Ім'я Очки
1 Йоханнес-Тінґнес Бьо 1262
2 Тар'єй Бьо 1080
3 Йоханнес Дале-Шевдаль 949
4 Стурла Легрейд 862
5 Ветле-С’ястад Крістіансен 817
6 Емільєн Жаклен 712
7 Ендре Стрьомсгейм 700
8 Томмазо Джакомел 688
9 Себастьян Самуельссон 671
10 Мартін Понсілуома 638
Весь рейтинг
останнє фото
Всі фотогалереї
Головна
Обговорення   13:18
Турнір
Усе про біатлон
Чат
Блоги
Інтерв'ю
Преса
Голосування
Трансляції на ТБ
Сайти про біатлон
Контакти
Календар
Кубок світу
Кубок IBU
Юніорський кубок IBU
Результати
Кубок націй
Кубок націй IBU
Статистика стрільби
Швидкість спортсменів
Біатлонна статистика
Наша збірна
Автографкарти
Фотогалереї збірної
Особисті фотографії
Чемпіонати України
Спорт-школи України
Профайли
Фотогалереї
registration
Реєстрація
Вхід
Мій профайл
next race

Кубок світу, Кенмор
2024-03-17 22:20 (CET)
Мас-старт 15 км, Чоловіки

Наступна трансляція

Кубок світу, Кенмор
2024-03-17 22:20 (CET)
Мас-старт 15 км, Чоловіки

Час київський

Всі трансляції



2021-02-08 09:29 |

Дінара Алімбекова: Хочу показати своїм прикладом, що можна чогось домогтися, якщо ти цього дійсно хочеш



У світовому спорті є велика кількість історій, які показують, що іноді можливо абсолютно все - від диких злетів до найгучніших і несподіваних падінь. Це ж стосується і біатлону.
 
Одним з головних відкриттів поточного сезону є Беларусь Дінара Алімбековой. Білоруська спортсменка показала, що буквально за пів року можна пройти шлях від біатлоністки, яка намагається хоча б заїхати в топ-60 до претендентки на медалі чи не в кожній гонці.
 
Це саме та історія, про яку потрібно зайвий раз поговорити. Причому не рядовим уболівальникам і журналістам, а молодим спортсменам. Важливо розуміти, що цей випадок не стільки про інфраструктуру в сусідній країні і якість їх інвентарю (а вони навряд чи відрізняються від нашого), скільки про дике прагнення до прокачування своїх скіллів і бажання довести, в першу чергу, самій собі, що якщо є бажання, то всі перепони - це тимчасова штука, яка незабаром залишиться за спиною. І ось вся ця божевільна мотивація з'являється на фоні глибокої моральної ями після провального сезону.
 
Відверто, місцями зі сміхом, а десь і зі сльозами, Дінара розповіла нашому кореспонденту Владу Омельянченко про те, як за такий короткий проміжок часу внести корективи в техніку на лижні, змінити підхід до віри в себе і перейти від самокопання до прагнення стати топ-біатлоністкою.




- Дінара, я так розумію, ваша команда вже в Поклюці?
 
- Ні, ми зараз в новому для себе місці. Невелике містечко Віндішгарстен в Австрії - це батьківщина нашого тренера.
 
- А чому обрали саме цю локацію?
 
- Ми вирішили не сидіти багато на висоті, тому і поїхали з Антхольцу. Навіть там ми жили не в самому місті, а трохи нижче. Вирішили, що перед чемпіонатом світу вже не потрібно експериментувати і лізти високо в гори. Тут висота 600 метрів. За ідеєю, нам так потім буде легше.
 
- Так а в Поклюці 1400 метрів, якщо я не помиляюся. Все одно ж вам підніматися на висоту?
 
- Я теж задавала це питання тренерам. Вони сказали, що в Антхольці ми також змагалися на висоті, але при цьому жили внизу і усі себе більш-менш нормально почували, тому так само будемо поступати і в цьому випадку.
 
- А як взагалі організм на це реагує? Чи він не встигає перебудуватися під висоту?
 
- Так, провівши кілька годин на таких умовах, організм навіть не встигає зрозуміти, що відбувається. Потім ти спускаєшся вниз, де він набагато швидше відновлюється.
 
- Це прямо такий лайфхак. Багато команд цим користуються?
 
- Так. У минулі роки в Антхольці так багато робили. Українська команда в тому році начебто теж жила внизу. Зараз ряд команд жили на висоті в Антхольці і, не спускаючись, почали готуватися до чемпіонату світу. Вони тренуються і живуть десь близько від Поклюки. За цей час їх організм вже звик і освоївся до таких умов, і вони відчуває себе нормально.
 
- Минуло вже 1.5 року з моменту запису нашого першого великого інтерв'ю в Мінську. Що у тебе змінилося за цей час?
 
- Десь ще рік після нашої розмови у мене майже нічого не змінювалося. Я тренувалася, змагалася, також непоказно виступала. Якісь, прям, серйозні зміни почалися десь півроку тому, може трохи більше.
 
- Ось я саме про це і хотів поговорити. Ти нещодавно в інтерв'ю розповідала про те, що поміняла техніку лижного ходу. Ось можеш детально пояснити для таких чайників як я, що було з цією технікою не так, і що саме ти в ній змінила?
 
- Можливо я якось неправильно донесла свою думку з цього приводу або люди просто не так зрозуміли. Насправді, ось чисто візуально відразу і не відрізниш, що у мене щось змінилося. В принципі, поміняти повністю техніку лижного року за рік або два неможливо. Є варіант тільки якісь деталі в ній змінити. Наприклад, я додала силу відштовхувань руками і почала більше працювати саме ліктями. Раніше мені говорили, що так робити не можна, але я ж дивлюся на інших біатлоністів. Навіть топові спортсмени відштовхуються саме так, і я подумала: «Блін, а чому мені так не спробувати?»
 
Що стосується саме техніки лижного ходу, то раніше після поштовху ногою я її не розслабляла, а тягла носок і лижу на себе. Це призводило до напруження м'язів. На наступному етапі я вже ставила ногу не під своє тіло, а трохи вперед і починала крок з п'яти, після чого включала носок, а це неправильно. Лижі потрібно було укочувати, а після гонки було боляче навіть доторкатися до гомілок. Так ось, влітку я багато працювала на ролерах, для того, щоб виправити ці моменти, займалася рухливістю своїх суглобів на спеціальному тренажері, що з'явився у нас в Раубічах, закачувала гомілки і зробила хороші устілки. Загалом, все те, що могло допомогти мені - все спрацювало.
 
- Але золото Олімпіади ти ж взяла зі старою технікою?
 
- Так, але це не скасовує того, що вона явно була гіршою, мені з нею було важче і відповідно, результати потім говорили самі за себе.
 
- А що зі стрільбою? Якісь зміни також відбулися в приготуванні?
 
- Так, коли до нас прийшов новий тренер, він розповів про те, як він бачить нашу техніку стрільби, в чому її проблеми і як їх вирішити. Я була готова його слухати і щось змінювати. Те, що він запропонував - я все зробила. На стійці я встала трохи по-іншому, розвернулася ближче до глядачів (сміється). На лежці також відбулися зміни. Тренер ще вніс коригування по роботі з гвинтівкою. Я в якийсь момент подумала, ого, він ось тільки прийшов, а скільки змін відразу привніс буквально за одне тренування. На початку було незручно, я звикала більше місяця. Були на тренуваннях зриви, коли допускала по 3-4 промахи, але він заспокоював і говорив, що причина просто в новій і незвичній для мене техніці.
 
- Я ось зараз навіть заради інтересу відкрив твою статистику стрільби. У минулому сезоні у тебе було 76.7% попадання, а ось зараз, наприклад, 84.9%.
 
- Ну так, от якщо б ще не брати до уваги мій крайній мас-старт (сміється). Там у мене були проблемки. Нещодавно у нас було зібрання, де тренери аналізували минулі виступи. Австрійський коуч наголосив на тому, що у мене з'явився прогрес в гонках, де чотири вогневі рубежі.





- У вас тренерський штаб багато часу приділяє аналітиці?
 
- Так, і це дуже помітно по ним і по тому, що вони говорять і роблять. Насправді, це ж нормальна історія, коли в команду приходить новий фахівець і починає аналізувати виступи своїх спортсменів, наприклад, в минулому сезоні.
 
- Очевидно, що цей сезон кращий в твоїй кар'єрі. А ось минулий можна назвати найгіршим?
 
- Напевне так. Найгіршим в плані очікування і результату. Я перед минулим сезоном дуже багато тренувалася і працювала над собою, але коли у мене з перших гонок не заладилося, то я зрозуміла, що це не той результат заради якого я віддала стільки часу і сил. Хотілося щось отримати взамін. А виходило так, що виходила на гонку просто, щоб вийти. Можна сказати, що я себе не дуже добре відчувала мало не на кожному етапі. Це був сезон, який хотілося завершити, забути його і більше не виходити на тренування.
 
- Я просто пам'ятаю, як чи не після кожної гонки, де я був на етапах, йде Дінара з чаєм в руках, а він вже аж солоний від її сліз. Ти плакала регулярно після фінішу. То у тебе були проблеми з окістям, то просто не склалася стрільба, або ще якісь причини. Мені здалося, що в кінці сезону ти вже була просто в моральній ямі.
 
- Так і це було не було секретом. Ти ось кажеш, що проблема була то з тим, то з іншим, але результат на виході завжди був один і той же (сміється). Я зараз ось оглядаюся назад і не розумію, як я після кожного фінішу взагалі знаходила в собі сили виходити на старт знову і знову. У мене тоді сезон закінчувався після кожної гонки. За підсумком, завершити його я вирішила після чемпіонату Європи, який у нас в Раубічах проходив. На етап в Контіолахті я їхала чисто на закачування, стартувати не планувала. Так просто вийшло, що дівчата захворіли, і я змушена була виходити на гонки. В той момент вже подумала, що може коли від тебе нічого не чекають ні вболівальники, ні тренери, навіть ти сама від себе нічого не чекаєш, може в такій обстановці і вийде показати результат? Ну, здавалося б, чого це я не можу вийти на старт і відстріляти на нуль ці два рубежі? І що за підсумком? Класно вийшло, повеселила народ (сміється) (В спринті в Контіолахті Дінара допустила 5 промахів - прим.).
 
- У тебе були періоди, прям, жорсткої депресії в тому сезоні?
 
- Швидше за все. Може я не до кінця розумію, що таке депресія, але я впевнена, що ось щось схоже у мене почалося після чемпіонату Європи. Уявляєш, стадіон, який заповнений твоїми вболівальниками, а ти перед ними взагалі ледве рухаєшся. Це було жахливо. Так, вони підтримували, говорили щоб я не розслаблялася. Але я тоді просто нічого не хотіла в той момент - ні тренуватися, ні виходити на гонки, ні з кимось ще спілкуватися і чогось пояснювати. Я тоді підійшла до нашого головного тренера і сказала: «Я все, я більше не можу».
 
- Слухай, але ж крім підтримки було досить і хейта, тебе морально просто топили різними постами в соцмережах. Я впевнений, що і в особисту сторінку тобі прилітало досить образ.
 
- От якби ти запитав у мене про це рік тому, я б тобі відповіла: «Так, але вони взагалі нічого не розуміють, вони не знають, як це мені» і все в цьому дусі. Тоді ж піднімалася стандартна історія про податки і так далі. Зараз я розумію, що напевно вони так вважали за потрібне висловлювати своє невдоволення, і вболівальники мають повне право на це. Зараз я по-іншому на це дивлюся. Ну хтось написав якийсь текст, ну і нічого страшного. Тоді ж у мене було щось на зразок депресії, поганий настрій, а я читала просто все, що мені писали, що надсилали. Тоді ще виходили статті із заголовками на кшталт «Алімбекова знову в сльозах» або «У Дінари Алімбекової знову не найліпша гонка». Зараз я розумію, що чим більше я на це реагувала - тим більше цей вогонь роздувався. Ну і такий період в житті має місце бути. Зараз же про мої гонки пишуть не менше, якісь вдалися, якісь - ні. Але такі конкретні визначення є у інших людей. У мене це трохи навпаки працює. Якщо гонка була не найвдаліша, і я, приміром, не заїхала навіть в топ-20, то я сідаю і аналізую всі помилки, щоб в наступних стартах їх не допускати. Я ж розумію, що такі моменти сьогодні зможуть допомогти мені стати кращою вже завтра. Звичайно, я не лідер світового біатлону, та я до цього дуже прагну. Але, повертаючись думками в минулий сезон, я розумію, наскільки все було складно. Блін, скільки ж сліз я тоді пролила...
 
- Ну ось коли гонки відверто не вдаються, в додаток до цього на тебе відверто тиснуть в соціальних мережах окремі персонажі, і ти ж сама себе ще закопуєш. Адже це супер складний життєвий момент, який ще потрібно пережити, щоб просто не плюнути на все і викинути лижі з вікна. Як ти впоралася з усім цим тиском?
 
- Якщо я скажу, що впоралася, то можу збрехати в якійсь мірі. Наодинці це зробити складно. Розумієш, просто нізвідки черпати ці сили і енергію... Звичайно, мені допомагала моя сім'я, рідні та друзі, але все одно дуже складно людині не зі спорту пояснити, що у тебе на душі. По суті, це ж все моя робота. Окей, можна все кинути і піти зі спорту, але легше від цього ж не стане. Тим більше, такий вчинок точно не буде характеризувати мене, як сильну людину. Це моя відповідальність, мій обов'язок, і я повинна виконувати цю роботу максимально добре в будь-якому випадку. В якійсь мірі це був виклик самій собі. Я думала: «Блін, ну як так все виходить?». Я спостерігала за тим, як тренуються наші юніори та юнаки, як вони намагаються навчитися чомусь новому і виправити свої помилки. А у мене ж всі ці знання є. Просто моя задача була це все зібрати в голові і правильно використовувати. Тим більше, що я хочу показати своїм прикладом, що можна чогось домогтися, якщо ти цього дійсно хочеш.



- Ти якось говорила, що в це міжсезоння ти мало не закрилася на базі і весь свій час приділяла тільки тренуванням. Як у тебе цей процес проходив і як ти контролювала свої навантаження? Чи не намагалася виконувати більше, ніж звичай? У нас просто є робочий кейс Сергія Семенова, який дикий трудяга, і кілька років тому вирішив робити трохи більше того, що йому давав тренер. У підсумку через це у нього з'явилися проблеми зі здоров'ям.
 
- Це взагалі не моя історія, щоб виконувати більше того, що дає тренер. Можливо, я знову просто не так виклала свою думку. Дивись, ситуація була така, що після поганого сезону в квітні хотілося повністю перезавантажитися і виїхати кудись відпочити і подумати про життя. Але, цієї відпустки не сталося, і у нас був просто карантин. І де відпочивати? У кімнаті в Раубічах? Я вже просто не хотіла залишатися наодинці з собою. Більше плану я виконувати нічого не могла, так як плану в той момент в принципі не було. Я захотіла побігати - пішла побігала, захотіла в зал - сходила і позаймалася. Просто щодня тримала себе в тонусі, як якась фітоняшка (сміється). А по ходу підготовки я ніколи себе не перенавантажувала, тому що від одного тренування залежить наступне, а за ним тягнеться ще одне і так далі. Якщо тренер давав таку кількість навантаження, то я виконаю його саме в такому обсязі. Я в цьому плані дуже дисциплінована.
 
- А як ти морально перезавантажилась? Все ж дозволяла собі виїхати десь з подругами потусити?
 
- Так, я могла зустрітися з подругами, але це не були походи в клуби чи щось подібне. Це були домашні посиденьки, де я повністю відключалася від спорту. Мої найкращі подруги не спортсменки, всі різних професій, тому вони дуже добре мене відволікали. Проводила багато часу з братом. Виїжджала якось з друзями з наметами на природу, де немає зв'язку та Інтернету. Але це важко назвати моральним відпочинком. Ось реально морально я відпочивала, коли у мене все виходило на тренуваннях. Були моменти, коли настрій взагалі пропадав, потім йшла на тренування, займалася, все виконувала і приходила з якимось натхненням і почуттям радості. Ну, ось таке кайфове літо у мене було.
 
- Це кайфове літо ти, по суті, просиділа в Раубічах, так?
 
- Ну так, але у мене і раніше такий досвід був. Наприклад, влітку перед Олімпіадою. Ну я до цього нормально поставилася, тим більше, що нас заспокоювали, що незабаром вже виїдемо за кордон на якийсь збір.
 
- Давай до чогось більш позитивного перейдемо. До грошей, наприклад. Я так розумію, що за один етап в Хохфільцені ти заробила більше, ніж за весь сезон 19/20?
 
- Так, я за будь-який етап зараз заробила більше, ніж за весь минулий сезон (сміється). Тут я стабільно хоч щось, але заробляла.
 
- Ось на даний момент можеш назвати приблизну суму, яка тобі вже прилетіла? З вирахуванням податків, природно.
 
- З вирахуванням податків, хм... ну десь близько 60 тисяч.
 
- Ну сума непогана. Вона не розслабляє вже зараз тебе? Ні думки про те, що вже непогано заробила, і в якійсь гонці можна себе пошкодувати?
 
- Взагалі ні, про гроші в момент гонки не думається зовсім. У мене ось з'являється цей азарт, коли я дивлюся на те, скільки очок в загальному заліку Кубка світу заробила. Був момент, коли я кілька гонок пробігла в синій майці, непогано виступала, і коли побачила відрив від другого місця в боротьбі за цей біб, то десь може і дала слабину. Але що стосується грошей, то нічого подібного немає. По суті, я роблю те ж саме, що і в попередніх сезонах, просто зараз мені за це ще так платять. Я сприймаю це як приємний бонус. Знаєш, кажуть, що грошей багато не буває і можна знайти, куди їх потратити. У будь-якому випадку, є ж якісь бажання, цілі, мрії.
 
- А яка у тебе зараз мрія? Якщо ось говорити про щось матеріальне, що можна купити?
 
- Хм... я б хотіла колись побудувати будинок, але для цього ще дуже багато потрібно працювати, і, напевно, ще не раз доведеться давати тобі такі інтерв'ю (сміється).
 
- Яке найкрутіше або найнесподіванішше привітання було після першої перемоги на етапі Кубка світу?
 
- Привітань реально було дуже багато. Я розуміла, що у мене на наступний день старт і не потрібно все читати і занурюватися в це, але ось я так не можу. Я люблю, коли у мене в повідомленнях все чистенько і по поличках. З несподіваного - це привітання Даші Домрачевої. Хоч я знаю, що у неї там є проблеми з Інтернетом в Китаї, але вона написала приємні слова і запитала: «Як це ви влітку там тренувалися, що у вас такий приріст в результатах?» (Сміється). Мені так приємно було, що людина, яка стільки всього добилася, стільки всього знає, зараз працює тренером і щиро цікавиться моїм успіхом.



- А потім у тебе, як на мене, були проблеми в естафеті, так?
 
- Ой, ну естафету я проїхала... комічно (сміється). Я бігла перший етап і першою приїхала на стійку. Трошки заковирялася якось. Взагалі, це якось неправильно говорити по відношенню до інших дівчат в команді, але добре, що ось ця заминка сталася саме тоді. Тому що, якби вона трапилася, коли я вже лідирувала в гонці переслідування, я б точно посипалася. Так ось, повертаємося до естафети. Я лідером приїжджаю на стійку і розумію, що ось навколо мене тут піднімається камера, я ще думаю: «Ей, а так взагалі можна робити?». Через відсутність глядачів я чітко чую клацання фотоапаратів і мене просто починає трясти. Раніше я могла приїхати на першу установку, але тільки коли їхала там на якомусь 35-му місці і ні на що не претендувала, а тут зовсім інша ситуація. І ось тут я розумію, що не справляюся. Так і сталося. Зробила два промахи і довелося використовувати додаткові патрони, але потім на передачі вже трохи відіграла. Я потім зрозуміла, що такий струс потрібен був мені, щоб в майбутньому я вже впевненіше себе почувала.
 
- А як тобі відсутність уболівальників? Вже звикла?
 
- Як тільки ось це все почалося, я навіть не розуміла, як можна звикнути до біатлону без уболівальників. У Контіолахті якось це легше сприймалося, але ось Оберхоф і Антхольц без фанатів - це жах. Якось зловила себе на думці, що відчула якийсь неприємний запах від цієї машинки, яка під підйом їде і знімає все, а раніше я його не помічала, так як там завжди стояв добротний аромат сосисок в перемішку з сигаретами (сміється).
 
- Слухай, ну синій біб - це ж кайф? Він сильно мотивує?
 
- Ух, я тобі розповім про свої відчуття на першій гонці, коли я його тільки одягнула. У мене зв'язок з ним почався ще з літа (сміється). Я взагалі після минулого сезону вийшла зі всіх біатлонних груп, щоб не читати там нічого зайвого. І ось якось зайшла в одну із них у соцмережах і натрапила на добірку «Топ-10 спортсменів, що претендують на синій біб в майбутньому сезоні» і там не виявилося мене, і я відразу подумала: «Ах так, блін, ну добре» (сміється). Відразу визначила для себе, що головними суперницями за цю майку для мене будуть Ельвіра Еберг і Жюстін Бреза, та й зрозуміла, що з ними доведеться зарубатися. Я себе цим моментом якось навіть підстібнула на боротьбу. І коли я його одягла, то подумала: «Ну ось же, хотіла - отримала». Першу гонку в синьому бібі я провела з сильним хвилюванням. Я його втратила, потім знову повернула і думала, що, мовляв, ну це один раз так вийшло, наступного разу навряд чи подібне буде. Тобто, я сама чогось хотіла, домагалася, а потім знаходила для себе ж якісь відмовки. І ось з такою невпевненістю у мене проходила кожна гонка в синій майці до Нового року. Потім я якось це переосмислила і почала реально боротися за неї, вірячи в те, що гідна цього. З цієї майкою кожна гонка немов на чемпіонаті світу. Цілі ж істотно змінюються. Якщо раніше думала про те, як би заїхати хоча б в очки і потрапити в гонку переслідування то зараз я розумію, що мені потрібно боротися за майку і показувати високі результати. Синій біб - це дуже сильна мотивація.
 
- А як ти зараз оцінюєш свої сили перед чемпіонатом світу? У тебе є якісь конкретні цілі і завдання?
 
- Насправді я себе відчуваю дуже добре. Все, що я планувала зробити до чемпіонату світу - я зробила. І ось це повинно показати результат. Мені потрібно просто виходити на старт без зайвого хвилювання і показувати те, на що здатна. Цілі у мене, звичайно ж, дуже високі. Про медалі говорити не хочу. Тут ще ж багато чого залежить від того, в якій формі мої суперники. Головне завдання у мене - виграти цей залік спортсменів до 25 років.
 
- Мене ще зацікавив той момент, що з приходом нового тренера, результати пішли вгору не тільки у тебе, а й у всієї вашої команди. Ці дві речі пов'язані чи мені просто здалося?
 
- Ти думаєш я тобі всі секрети просто так розповім? (Сміється). Насправді, частка правди в цьому є. У нас - у більшості дівчат була проблема з фінішним колом. Коли прийшов новий тренер, то він побудував підготовку так, щоб це питання закрити. Про хлопців говорити не можу, так як у них інший тренерський штаб, але ось нас поєднує те, що у нас досить молода команда. Якщо якісь зміни в підготовці реально були потрібні, то значить вони повинні піти нам на користь. Взагалі, якщо в 25 років не прогресувати, то що тут взагалі робити? Мені здається, що вік - це важливий фактор, який дозволяє додавати і додавати.



Історія Дінари Алімбекової здається дуже показовою, особливо, коли замислюєшся про зміну поколінь в українській збірній. Не так давно Олена Підгрушна в інтерв'ю нашому сайту сказала, що не розуміє, чому деякі дівчата, яким вже далеко за 20 років, не готові до змагань рівня Кубка світу. Можливо, це пов'язано з якимись індивідуальними фізіологічними особливостями чи проблемами, але в більшості своїй - це питання до психології, сприйняття спортивної реальності і неправильного розташування життєвих пріоритетів.
 
Якщо комусь, умовно, важливіше зняти келих вина або нові вії в Сторіс Instagram, ніж зайвий раз підійти до тренера чи більш досвідченого спортсмена за порадою, то навряд чи тут хтось може вплинути на молодого спортсмена, навіть такий авторитет як Підгрушна .
 
Це всього лише оціночне судження автора, який може помилятися, але історія Алімбекової наштовхує на подібні роздуми. Разом з тим, є відчуття, що це інтерв'ю може допомогти комусь із молодих біатлоністів сильніше повірити в себе і подолати ті перепони, які вже давно повинні були зникнути з їх шляху.
 
Розмовляв Влад Омельянченко


Коментарі (Всього: 64)

[ 1, 2, 3 ]

2021-02-09 14:25
 # 61  Klara (Одеса) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 navigator
Они были 26 лет у других людей
Не вистачає колишньої ОВ, щоб про це поговорити)
2021-02-09 14:31
 # 62  Vlad Zh (Киев) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Klara
ну я це і мав на увазі, коли писав, що "выбора там особого не было". Звісно, він був, але з тими наслідками, які були можливі, він відпадав сам собою
2021-02-09 14:52
 # 63  navigator Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 Klara
Это точно:)
И очень жаль((
2021-02-10 20:18
 # 64  be_pacific (Метман) Цитировать выделенное  Посмотреть профайл
2 navigator
В инстаграме. Периодически. Были высказывания и про флаг. А когда усатый открывал в её родных Чаусах стадион очень миленько фоткалась и вместе с Елётновым сказали, что их выбор уже сделан. Это было как раз перед выборами.

[ 1, 2, 3 ]

Останні обговорювані новини
    Нові матеріали (21 - 28 березня) (67)
 
Додати коментар
Вітаємо:
1. Якщо ви вже реєструвалися на сайті, введіть ваш E-mail і пароль.
2. Якщо ви залишаєте коментар перший раз, вам необхідно придумати нікнейм, і ввести ваш E-mail і пароль.


Ім'я або Нікнейм: (не вводьте його якщо ви вже реєструвалися раніше)

E-mail:

Пароль:

Забули пароль?

Коментар

Кубок світу
# Ім'я Очки
1 Ліза Віттоцці 1091
2 Лу Жанмонно 1068
3 Інґрід-Ландмарк Тандреволд 1044
4 Жустін Бреза-Буше 1025
5 Жюлья Сімон 994
6 Лєна Хеккі Гросс 853
7 Ельвіра Карін Еберґ 829
8 Ванесса Фогт 631
9 Кароліне-Оффіґстад Кноттен 629
10 Яніна Хеттіх-Вальц 543
Весь рейтинг
assessments
Оцінки в останній гонці


vote
Яка, на ваш погляд, має бути доля турніру прогнозистів в наступному сезоні?
 
Провести конкурс, як зазвичай
vote
348
Провести конкурс, але зі значною кількістю вирахування найгірших гонок
vote
119
Не проводити конкурс, оскільки не можливо створити рівні умови учасникам
vote
36
 
проголосовать



popular profile

Норвегія  Йоханнес-Тінґнес Бьо
Україна  Олександра Меркушина
Україна  Юлія Джима
Україна  Антон Дудченко
Україна  Анастасія Меркушина
Франція  Жюлья Сімон
Україна  Любов Кип'яченкова
Україна  Дар'я Блашко
Україна  Артем Прима
Україна  Олена Білосюк
Італія  Доротея Вірер
Італія  Ліза Віттоцці
Україна  Анна Кривонос
Швеція  Ханна Еберґ
Україна  Богдан Цимбал

interview

2024-03-18
Коментарі. Кенмор, чоловічий мас-старт

2024-03-18
Дмитро Підручний: Думаю, зараз прийде час для аналізу та якихось змін

2024-03-18
Коментарі. Кенмор, жіночий мас-старт

2024-03-17
Коментарі. Кенмор, чоловіча гонка переслідування

2024-03-16
Коментарі. Кенмор, жіноча гонка переслідування

2024-03-16
Христина Дмитренко: Рада закінчити цей сезон на гарній ноті